Юлія Кухар: «Хочеться, щоб тварини і люди жили в гармонії». Обличчя змін

Громадянська мережа ОПОРА у Рівненській області продовжує розповідати історії «Обличчя змін» – людей, які роблять важливі зміни у своїх громадах. Вони усвідомлюють:  їхня громада – це їхня відповідальність.
Раніше у соцмережах ми показували історії Тетяни та Євгена. 

Нинішня ж історія про Юлію Кухар зі Здолбунова. Вона – приклад гуманності та відповідального ставлення до тварин. Без них життя людини неможливе, вважає Юлія. Знайомимо вас із нею. 

«Ми просто хотіли допомогти тваринам» 

Любов до тварин Юлії прищепив батько ще в дитинстві. Змалку її родина підбирала кошенят та цуценят, шукала їм нові домівки або залишала у себе. У шкільні роки Юлія вже активно займалася стерилізацією та транспортуванням тварин, хоча тоді ще не вважала себе активісткою.

 – Просто з’являлись тварини, ми хотіли допомогти от і все, – згадує вона. 

Цей ранній досвід став фундаментом для її подальшої громадської діяльності, яка сьогодні охоплює значно ширший спектр завдань.

«Тварини і люди мають жити в гармонії»

Шість років тому Юлія створила громадську організацію «Надія на дім», яка опікується Центром адопції у Здолбунові. Організація активно займається стерилізацією, вакцинацією, відловом та транспортуванням тварин. Це включає домовленості з ветеринарами, ловцями, а також пошук спонсорів та помічників для реалізації цих ініціатив. 

Юлія прагне, щоб люди відповідально ставилися до тварин, орієнтувалися на кращі умови утримання та не допускали жорстокого поводження.

– Хочеться, щоб люди в гармонії жили з тваринами. Дуже хочеться, щоб тварини не бродили і не блукали по вулицях, а були в хороших сім’ях і ще й якісно проживали життя, – ділиться вона. 

Посадити тварину у будку чи закрити у вольєрі або ще гірше – тримати на прив’язі – таке ставлення до тварин болить Юлії. 

«Зміни треба починати з себе»

Одним з найбільших викликів є недостатнє розуміння проблеми безпритульних тварин з боку широкої громадськості та, подекуди, влади. Юлія зазначає, що волонтерів чують лише ті, хто вже стикається з цією проблемою, тоді як інші сфери часто ігнорують або не долучаються. Вона підкреслює, що зміни можливі лише за умови спільної роботи та підтримки на всіх рівнях – від пересічних громадян до законодавчої влади. 

– Не може бути змін, якщо не буде спільної роботи, – наголошує Юлія.

Влада у громаді, де працює Юлія підтримує ініціативи організації. Завдяки спільній роботі вже п’ятий рік поспіль фінансується стерилізація, вакцинація та чіпування тварин. Це дозволило донести до громади важливість реєстрації та ідентифікації тварин.

– Треба щоб були зміни, але їх треба з себе починати. Бо ніяка влада, ніякі волонтери в повній мірі не вирішать особисті проблеми всіх людей, – пояснює Юлія.

Юлія Кухар мріє про впровадження обов’язкової вакцинації від сказу та чіпування тварин на державному рівні. Вона вважає, що це дозволить ідентифікувати тварин, повертати їх власникам у разі втрати та притягувати до відповідальності тих, хто викидає тварин на вулицю. 

«Позитивні зміни є»

Незважаючи на труднощі, Юлія Кухар бачить позитивні зміни у свідомості людей. Проведення днів відкритих дверей, зустрічей з дітьми та дорослими, а також акції зі збору їжі та речей для тварин сприяють підвищенню обізнаності та залученню нових прихильників. 

Навіть критика в інтернеті, за словами Юлії, часто призводить до того, що люди погоджуються на стерилізацію своїх тварин, розуміючи переваги для здоров’я тварини та зменшення кількості безпритульних. 

– Тому позитивні зміни є, так, вони даються дуже важко і дуже довго, але завдяки тому, що є підтримка, хай невеликої кількості людей, не щодня, але в певні періоди підтримка збільшується, розширюється. Я розумію, що більшість сил зараз на війну направлені, але залишаються так само люди, які розподіляють [допомогу] і військовим, і тваринам. Тому є якщо є розуміння і бажання змін, то я думаю, що все реально, – стверджує Юлія.

Особливу гордість Юлія відчуває за співпрацю з однодумцями з-за кордону, зокрема з німецькою організацією «Artgerecht Sozial» та її представницею Ясмін. Ця співпраця, що почалася завдяки Вікторії Левінській, українці, яка проживає в Німеччині, переросла у справжню дружбу та взаєморозуміння. 

Закордонні партнери надають фінансову підтримку, допомагають з харчуванням, медикаментами та вакцинацією, а також діляться досвідом. 

– Це про дружбу, про розуміння, про те, що ми можемо черпати інформацію з перших вуст, – ділиться Юлія.

«Радіє душа, коли тварини потрапляють в хороші сім’ї»

Найбільше натхнення Юлія отримує від історій тварин, які знаходять справжні сім’ї. 

– Радіє душа і ти розумієш, що ти робиш це не дарма – це коли тварини дійсно потрапляють в хороші сім’ї. Це коли тварина умовно там на рівні члена сім’ї. Тобто її люблять, її, скажімо, балують, возять, вона бачить світ, тобто вона є частинкою сім’ї. Це найважливіше. Таких історій багато, не можу якусь конкретну виділити, – ділиться Юлія. 

Жінка вірить, що зміни можливі, навіть у найскладніших умовах. Надію на дім, яку вона дарує тваринам, Юлія плекає і в собі, а ще віру: 

– Хочеться дуже вірити в краще. І я не втрачаю надію, бо якби втратила, то, напевно в мене б опустились просто руки. Я боюсь от цього моменту. Я надіюсь, він не станеться, бо хочеться, щоб та вся робота, ті всі старання, труднощі, ті всі, які ми подолали, щоб воно було не дарма, – підсумовує Юлія Кухар. 

Юлія Кухар – обличчя змін Здолбунівщини. 

Історії «Обличчя змін» виготовлені у межах проєкту «Єднання для громади», що реалізується ІСАР Єднання за фінансової підтримки Європейського Союзу. Зміст матеріалу є виключною відповідальністю ОПОРИ і не обов’язково відображає позицію ІСАР Єднання та Європейського Союзу.