Маленькі зміни для великих досягнень: як директор спортивної школи у Володимирці об’єднує громаду для розвитку дітей. Обличчя змін

Андрій Пронін – виконує обов’язки директора Володимирецької спортивної школи. Його призначили на посаду у червні 2024-го. За місяць на посаді він оцінив масштаби – і вирішив – треба щось робити.

«Щось робити» він почав із трибуни футбольного стадіону. Щоб її реставрувати, Андрій звертався до місцевих підприємців, ради, батьків. І все вдалось.

Історія Андрія – приклад того, що масштаб змін буває різним. Головне – це люди, які хочуть і можуть їх творити.

Що ще він зробив для громали та, для чого це йому, ми ділимось у проєкті «Обличчя змін» .

– Дивлячись на трибуну, яка вона була, в якому стані, я зрозумів, що треба щось робити, – згадує Андрій Пронін.

Старі лавки, де глядачі не могли навіть сісти під час футбольних матчів, стали каталізатором прогресу. Але замість багаторічного очікування фінансування, Андрій обрав інший шлях – власну ініціативу та спільну справу.

Перший крок виявився несподівано простим: Андрій почав просити допомоги на ремонт у місцевих підприємців. І тоді він побачив справжню силу громади. Один дав третину коштів для старту і заплатив за цемент. Інші допомогли з піском та розрівняли майданчики технікою. Найцінніше, що відмітив Андрій – жоден підприємець не відмовив. 

Разом зі своїми трьома працівниками Андрій взявся за роботу.  Це не тільки дозволило заощадити кошти, але й створило відчуття причетності та спільної справи.

– Ми заливали, ставили опалубку, все робили. Все своїми силами, – ділиться Андрій.

Після трибуни зміни посипалися одна за одною. Оновили волейбольний майданчик, додали туди нові стовпи та суддівську стійку. Зробили майданчик для пляжного волейболу, велопарковку, нові лавочки, посадили туї, пофарбували і розмалювали стіни поблизу майданчиків. Встановили відеонагляд. 

Ці, здавалося б, дрібні кроки мають велике значення для громади.

– Я просто бачу, з якою охотою діти йдуть сюди. Елементарно – стіни [паркан] пофарбовані. Діти приходять, вже тут фотографуються. Тобто це нічого такого.Просто ми їх оновили і їм це вже приємно. Зробили волейбольний майданчик: один, другий і діти приходять вечорами там і грають у волейбол. Тобто до цього вони не грали, бо не було де, – ділиться Андрій. 

Андрій не думає зупинятись. Нещодавно закупили матеріали для відновлення огорожі стадіону. А ще хоче зробити на території школи тенісний корт та відновити футбольний мінімайданчик. 

– Дасть Бог виграти якийсь проєкт, можливо, вдасться побудувати, – каже він, хоча й розуміє, що зараз, під час війни, можливо, недоцільно витрачати великі кошти на це.

– Зміни які я хочу принести в спортивне життя громади – це дати можливість всім людям, незалежно від віку, знайти себе в тому чи іншому виді спорту. Для цього ми разом з селищною радою і управлінням соціально-культурної сфери організовуємо змагання не тільки для дітей, а і для дорослих.

Життєве кредо Андрія – бути справедливим, чесним і завжди, в будь-якій ситуації, залишатися людиною. 

– Я не знаю що буде завтра. Але я точно знаю, що мені завтра не буде соромно за себе, свою роботу і свої вчинки, – каже Андрій.

Історія Андрія про те, як людина ініціативна, працьовита і небайдужа може перетворити простір навколо себе на благо інших. Все, що для цього потрібно – лише бажання діяти. 

Матеріал створено РОО ВГО Громадянська мережа ОПОРА у рамках проєкту «Єднання для громади», що реалізується ІСАР Єднання за фінансової підтримки Європейського Союзу. Зміст матеріалу є відповідальністю ОПОРИ і не обов’язково відображає позицію Ісар Єднання.