Нотатник «Діємо відповідально» #5 Чому українці продають голоси на виборах

Кажуть, що відомий український мислитель Іван Франко програв вибори до австрійського парламенту через те, що його конкурент роздавав людям ковбасу і поїв горілкою. У часи незалежної України, коли порівняно з радянським «вибором без вибору» з’явилася хоча б якась альтернатива для волевиявлення, виборцям почали роздавати гречку, а вже потім – гроші. Як до явища підкупу ставляться українці нині, чи вважають вони, що підкуп здатен вплинути на результати виборів, розповідають у нашому сьогоднішньому випуску Андрій Токарський та Михайло Балик.

 Звісно, підкуп – це неприємна складова виборів, з якою ми, на жаль, досі зустрічаємося як в Україні, так і закордоном. Так-так, підкуп – це не лише українська практика. Цікаво, що вона була відома людству ще у період Стародавніх Греції та Риму. Такі брудні технології були притаманні для тогочасних виборів, тож не були чимось дивним. Тодішніми законами, як і сучасними,  теж було заборонено підкуп, всі про це знали, але все ж недобросовісні кандидати активно його використовували. Проявлявся він у таких самих формах: від прямого підкупу, коли виборцю безпосередньо давали гроші і до непрямого підкупу виборців, коли виборцям давали інші матеріальні блага. Загалом у стародавньому світі це виглядало дуже весело: коли починався виборчий процес, кандидати, які балотувалися до різних органів, починали свої турне. Разом зі своїми прибічниками вони виходили до людей, здебільшого на якихось ярмарках чи святах, агітували їх, надаючи різні матеріальні блага. Враховуючи, що у Стародавньому Римі вибори відбувалися у містах, де було чимало бідних міщан, то підкуп виборців часто зводився до роздачі хліба, щоб міщани могли просто поїсти і вижити. Така агітація відбувалася публічно на майданах і ринках, тож кандидати так не приховували своїх дій, як приховують сучасні. Окрім публічних заходів із підкупу виборців у стародавні часи практикувалися і не зовсім публічні, наприклад, закриті вечірки з алкоголем і розвагами.

У сучасний період у тих країнах, де демократія лише становлюється, набирає оберти, тягнеться до рівня американської чи європейської демократії, ми розуміємо, що такі брудні технології як підкуп виборців застосовується. Проте, зараз він уже трохи транформувався. Кандидати не просто роздають якісь матеріальні блага, проводять публічні заходи по принципу “людям достатньо хліба і видовищ”, а використовують інші способи підкупу виборців, наприклад, адмінресурс.

Громадянська мережа ОПОРА вирішила відстежити, скільки відсотків українців стикалися з підкупом виборців особисто, чи готові продати свій голос, які суми матеріального заохочення чи які інші умови можуть спонукати їх до цього і як ставляться до «виборчої благодійності», коли кандидати та партії напередодні виборів пропонують різні види допомоги, наприклад, надання медичних препаратів, продуктів і техніки, організація дозвілля й розваг, благоустрій територій, допомога армії, церкві тощо.  Для цього  Фонд «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва спільно з Київським міжнародним інститутом соціології на замовлення ОПОРИ дослідили різні аспекти ставлення українців до підкупу виборців. Дослідження було проведено завдяки підтримці американського народу, що була надана через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID), воно відбулося з 22 жовтня до 12 листопада 2021 року методом CATI (телефонні інтерв’ю з використанням комп’ютера; computer-assisted telephone interviews) на основі випадкової вибірки номерів мобільних телефонів.

Скажемо відверто, деякі із результатів руйнують певні стереотипні уявлення про підкуп виборців – на кого він частіше спрямований, хто швидше за все готовий піддатися спокусі і коли.  Так, Андрій вважав, що присутність моменту підкупу є більшою в українських реаліях, але як виявилося:

лише 11,4% респондентів говорять про те, що до них зверталися з пропозицією винагороди за їх голос, а понад 88% говорять, що до них такої пропозиції не надходило, що вони не чули про таке.

Також він вважав, що на Західній Україні питання підкупу є меншим, ніж, наприклад, на Східній Україні. Але знову ж таки результати дослідження здивували: коли подивитися, де найбільше респондентів відповіли, що до них зверталися з пропозицією підкупу, то це саме на Західній Україні – понад 14%. Натомість на Східній Україні лише трошки більше 6% респондентів відповіли, що була така пропозиція. Тобто ми жили у такій бульбашці, що на Західній Україні такого є менше, його майже немає, оце проявляється «Там, де нас нема». Андрій каже, що хоча і був на Східній Україні і бачив, як агресивно ведуть кампанію деякі кандидати, наприклад, під час спостереження у Харкові, тож видавалося, що такого у нас тут не відбувалося, тож результати опитування очікувалися якісь інші у розрізі регіонів.

Тут напевно варто розуміти, що є різний підкуп виборців – прямий (коли дають гроші) і непрямий (коли дають певні матеріальні блага) і ми дуже часто під час виборчих кампаній зустрічаємося з явищами, які можуть мати ознаки підкупу виборців. Насправді, підкуп виборців можна назвати підкупом виборців лише тоді, коли це встановить суд і притягне до відповідальності особу, яка здійснила такі незаконні дії. Напевно це проблема нашого українського законодавства і загалом нашої системи у тому, що це дуже складно зробити і таких випадків, реальних вироків дуже мало.

Потрібно розуміти, що під час виборчих кампаній найбільш присутній непрямий підкуп виборців, адже кандидати дуже часто вдаються до гречкосійства. При цьому гречкосійство  – це не тільки тоді, коли тобі безпосередньо дають гречку в руки, але коли тобі дають й інші матеріальні блага, наприклад, подарунки, торгові набори різні. Також люди, які мають владні повноваження за рахунок бюджетних коштів будують якісь об’єкти, а потім говорять виборцям : «Дивіться, який я класний і крутий, я добився, щоб вам у громаді поставили майданчик!». Тобто ми можемо говорити про те, що люди в більшості випадків насправді не розуміють, що їх купили. Шкода, але чимало людей не розуміють, що багато об’єктів, які будуються у державі та багато речей, які реалізовують, відбуваються за їх кошти, адже фінансуються із бюджету, який наповнюється нашими податками.

Результати дослідження також показали, що серед осіб, які стверджують про те, що їм пропонували винагороду за голос, відсоток представників сільського населення – 13,4%. Натомість тих, які проживають у великих містах  (500 тисяч  і більше населення) – 11%,  у середніх  містах  (100 тисяч – 499 тисяч) – 10,1%, у невеликих містах (до 100 тисяч) – 8,3%.

Дослідження показало, що серед респондентів, які характеризують себе як вкрай бідні значно більше таких, що за жодних обставин не готові «продати» свій голос (70,2%). Серед забезпечених громадян таких законослухняних громадян менше – 57,9%. Якби матеріальне становище мало визначальний вплив, то навпаки, саме забезпечені громадяни були б більше категоричними у несприйнятті підкупу.

Серед людей, які готові і вважають, що можна отримувати кошти від кандидата, коли він просить проголосувати за нього, надаючи певні матеріальні блага найпоширеніший мотив – коли цей кандидат і так їм подобається. Серед таких людей тих, які позиціонують себе як вкрай бідні (21,7%), бідні (24,4%), умовно-забезпечені (26,3%) та забезпечені (29,3%).

Яка ж вікова категорія населення виборців більш готова продати свій голос? Результати дослідження руйнують стереотипний тренд «Забери паспорт у бабусі і все буде добре на виборах». Виявляється, що до вікової категорії, яка більш за все готова продати свій голос на виборах потрапляють молоді люди від 18 до 29 років, відсоток тих, які не готові продати свій голос за будь-яких обставин серед них лише 49,1%, а якщо брати людей віком від 50 років і вище, то такий показник становить більше 70%: 50-59 років -71,0% , 60-69 років – 70,9% , 70 і більше років – 73,1%.

Показово, що серед молоді віком від 18 до 29 років 30,3% зазначили, що їх готовність продати свій голос на виборах залежить від конкретних обставин, тобто такий варіант вони розглядають, а 37,3% – якщо кандидат їм і так подобається.

Якщо ж розглядати у розрізі регіонів готовність виборців продати свій голос, то серед мешканців західних областей країни найвищий показник тих, хто за будь-яких обставин не готовий це зробити – 70,3%. Загальний показник у державі – 64,5% виборців.

Проте, політичні технології постійно змінюються і кандидати придумують нові і нові способи підкупу виборців, взяти хоча б «виборчу благодійність». Щодо цього явища результати дослідження показують, що лише 51,5% виборців вважають це негативним, 42% – позитивним, а ще 6,5% – важко відповісти. Добре, що таки більшість виборців розуміють, що «виборча благодійність» – це неправильно, це несистемна робота кандидата, бо він прийшов, показався, поставив лавочку чи посадив квіти у дворі і лише цими діями не вирішив питання з озелененням у місті. Проте, на жаль, аж 42% вважають цей механізм позитивним, тож ми розуміємо, що він працює. Навіть на минулих місцевих виборах у Рівному масово організовувалися свята у дворах із різними активностями для дітей, солодкою ватою. З одного боку таке інтерактивне спілкування з мешканцями – це плюс, але з іншого – це маніпулювання їх думкою, щоб отримати прихильність.

Саме тому кожному важливо бути відповідальними як за ті вчинки, які він робить, як і за свій голос.

Варто наголосити, що серед молоді 18-29 років аж 54,3% населення вважають «виборчу благодійність» позитивним явищем, натомість серед людей 70 років і більше таких людей лише 30,3%.

Соціологічне дослідження яскраво підтверджує, що проблематика підкупу виборців досі актуальна для українських виборів, але сподіваємося, що правоохоронна система буде це викорінювати. На жаль, в Україні небагато прикладів, коли хтось несе відповідальність за підкуп виборців. Так, у Чернівцях ще з минулих місцевих виборів 2015 року розглядається «справа Білика». Тож у цьому напрямку ще є над чим попрацювати: як нам, представникам громадського сектору, так і нашим слухачам і читачам. Сподіваємося, кожен із вас стане амбасадором чесних виборів.

Детальніше познайомитися із результатами дослідження ставлення українців до підкупу виборців можна тут: https://cutt.ly/LYWvGZ2.

Переглядайте відеоверсію нашої розмови за посиланням: https://www.youtube.com/watch?v=QMaraUj3gw8

Пам’ятайте, що у період карантину онлайн-комунікації  дуже важливі, тож підписуйтеся на канал Громадянської мережі ОПОРА/Рівне у Youtube, а також слухайте нас на платформах Apple і Google Podcasts із назвою «Діємо», щоб залишатися на постійному зв’язку з нами.

Ми ж продовжимо нову серію подкастів уже після свят😊

Матеріал підготовлено Рівненською обласною організацією Всеукраїнської громадської організації «Громадянська мережа «ОПОРА»  у межах проєкту «Поінформовані та дієві» за підтримки проєкту «3D Project: Розвиток попри перешкоди. Стійке громадянське суспільство в часи пандемії та в майбутньому», що виконується Фондом Східна Європа і фінансується Європейським Союзом. Думки авторів, викладені у цьому матеріалі, можуть не співпадати з позицією грантонадавачів.