МАРШРУТНЕ РАБСТВО

Normal 0 false false false RU X-NONE X-NONE MicrosoftInternetExplorer4

Несподіванка чи плановий захід?

На думку про плановий характер подорожчання проїзду наштовхує аналіз попередніх заяв посадовців. Минулого року про це говорив начальник міського управління транспорту Віталій Миронюк. Вже тоді чиновник озвучував тариф у дві гривні і пророчив його на цей рік.

– Багато вже зверталось перевізників, що раз тролейбус можна по гривні, то давайте зробимо маршрутки по дві, – каже посадовець. – Влада не піде на це. Зараз, я впевнений, що до нового року це виключено.

Аргументом на підтримку гіпотези про планове підняття тарифу є і те, що вимога підприємців переглянути ціну, яка була оприлюднена у лютому, співпала в часі із затвердженням порядку підняття тарифів. Зі слів Віталія Миронюка, документ був заздалегідь підготовлений, оприлюднений, обговорений і лише після цього прийнятий на виконкомі. Тобто затверджувати необхідні рішення для підняття ціни влада почала значно раніше, ніж цього попросили перевізники.

Підозрілою є і оперативність підприємців, які в короткі терміни підготували всі необхідні документи. Ще недавно пан Миронюк взагалі не вірив у таку можливість. Посадовець запевняв, що перевізники не справились би із цим завданням, адже більшість з них – спеціалісти у зовсім інших галузях.

– 105 із 140 перевізників повинні подати свої економічні розрахунки, при чому не копію Петра, Івана, а всі різні, – пояснює начальник. – Більше того, є вимога підтвердження. Скажімо, купив двигун – має бути підтвердження. Тобто процедура непроста. Хто у вчителя зараз зможе зробити розрахунок економічно обґрунтованого тарифу на дві гривні?

Для того, щоб змінити ціну, владі не знадобилося обґрунтування 75% перевізників. Затверджений виконкомом у лютому порядок підняття тарифів знизив цей показник до 50%. Приблизно стільки ж – 70 із 125 приватних перевізників та 4 із 9 автотранспортних підприємств (55%) –  підготували та подали індивідуальні розрахунки, які без проблем прийняли в управлінні транспорту.

Поспішиш – людей на…

Якщо влада з минулого року готувалась до підвищення тарифу, незрозумілим є поспіх, з яким чиновники взялися затверджувати нові ціни у 2011 році. В лютому перевізники заявили свої вимоги, а вже 21 квітня виконком прийняв рішення. При цьому на вивчення питання, перевірку зібраних даних та пошук інших шляхів вирішення проблеми виділяється мінімум часу. Зі слів Володимира Хомка, це пов’язано з тим, що невиконання вимог перевізників загрожувало місту акціями протесту і зупинкою транспорту. Саме тому він «особисто добиватиметься, щоб підвищення тарифів відбувалося пришвидшеними темпами». Однак, для чого владі підвищувати тарифи пришвидшеними темпами, коли вона і без цього готувалась це зробити?

Якби вимога маршрутників застала чиновників зненацька, можна було б розглядати страх мера перед страйками як причину поспіху. Підготовка рішення з нуля дійсно зайняла б чимало часу. Але у лютому влада вже мала проект рішення, що дозволяв їй  без поспіху розпочинати процедуру зміни тарифу.

Непереконливо виглядають і самі погрози перевізників вдатися до акцій протесту. Доказом цього є обіцянка міського голови сторгуватися з підприємцями: «… буду добиватися, щоб підняття тарифів було, але не таке, як вони просять». Замість оголошених 2,5 гривень тариф підняли лише до двох. При цьому, зі слів головного спеціаліста Рівненського міського управління транспорту і зв’язку Наталії Провоторової, середня вартість проїзду для Рівного повинна становити 3,12 гривні. Тобто з тарифом у дві гривні більшість маршрутчиків продовжить працювати собі у збиток. Що ж це за страйк, коли підприємці виторговують собі невигідний тариф, і в підсумку залишаються задоволені результатом?!

Непослідовні дії підприємців стають зрозумілішими, якщо взяти до уваги, що жоден маршрутник не зможе працювати у Рівному без дозволу управління транспорту. Саме ця структура організовує тендери на перевезення – торги, де перевізники виборюють право працювати на певному маршруті. Що ж до поспішних дій влади, то їхнім логічним поясненням могло б бути прагнення чиновників уникнути широкого обговорення проблеми збільшення вартості проїзду. На цю думку наводить недіюче посилання на проект регуляторного рішення, що мав оприлюднюватися на сайті міської ради для громадського обговорення. Цікавими є і самі обговорення. Журналісти відвідали одне з них і застали там чотирьох працівників управління, представника виконкому і ще двох своїх колег. Під кінець заходу підійшов і один перевізник, який у всьому погоджувався із тезами посадовців. Головним же аргументом у підтримку гіпотези про небажання влади виносити на широкий загал процедуру зміни тарифу є те, що рівненських посадовців вже не раз «ловили» на спробах швидко провести незаконні рішення у сфері маршрутних перевезень.

Як міський голова прикривав незаконний тендер

14 липня 2009 року виконком Рівнеради прийняв рішення №103 «Про організацію та проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування». Згідно документу, 10 вересня 2009 року мав відбутися тендер на перевезення, однак, не судилося. Через суд це рішення оскаржив перевізник Олександр Демчук. Він вимагав визнати документ недійсним та заборонити проведення передбаченого на вересень конкурсу через недотримання процедури прийняття рішення.

28 серпня того ж року суддя Рівненського міського суду Микола Бердій задовольнив клопотання позивача про забезпечення позову, а саме: заборонив проводити конкурс та зупинив дію рішення виконкому. Зі слів правозахисника Євгенія Бордюка, суддя призупинив дію рішення №103 через те, що чиновники порушили порядок його прийняття.

– Розроблений проект рішення має бути опублікованим за місяць до дати його прийняття, – розповідає правник. – Рішення №103 прийняли без будь-яких оприлюднень. На підставі цього ми звернулися до суду і не допустили проведення конкурсу. Однак, під тиском міського голови, суддя скасував заходи забезпечення позову.

Кардинально змінити свою точку зору Миколу Бердія переконав лист мера, який надійшов до суду третього вересня 2009 року. У ньому пан Хомко попереджав, що 15 вересня завершиться термін дії угод із перевізниками на 110-ти рейсах, що призведе до їх зупинки та масового невдоволення пасажирів. Крім того, міський голова повідомив суд, що на конкурс подано документи від 61 учасника, кожен з яких зібрав відповідні довідки з терміном дії до одного місяця. У листі вказано, що більшість довідок платні, а тому може виникнути питання щодо компенсації їх вартості. Враховуючи вищесказане, Володимир Хомко просив суд скасувати рішення по цій справі і дозволити провести тендер.

15 вересня 2009 року суддя Бердій, посилаючись на лист мера, скасовує своє ж рішення і дозволяє управлінню транспорту провести конкурс. На думку Євгенія Бордюка, ухвалу про заборону проведення тендеру суддя скасував незаконно під тиском міського голови.

– Положення Кодексу адміністративного судочинства України не передбачають такої форми звернення до суду, як лист, – говорить Євгеній Бордюк. – Міський голова міг звернутися із заявою або оскаржувати рішення в апеляційному порядку, однак він звернувся у формі листа, який не мав ніякого процесуального статусу у цьому процесі. Більше того, лист міського голови не містить жодної мотивації з точки зору закону, а вказує на доцільність того чи іншого рішення.

Своїм листом Володимир Хомко не тільки нав’язав думку судді, а ще й обманув правосуддя, надавши неправдиву інформацію. У цьому переконані представники громадської організації «Спілка водіїв», яка також відстоювала інтереси перевізників у суді. Її керівник Сергій Овчинніков розповів, що у законі про автомобільний транспорт є норма, яка дозволяє продовжити дію прострочених договорів на три місяці без проведення тендеру. На його думку, цього часу достатньо, щоб провести тендер у повній відповідності до закону. Отже, підстав для зупинки 110-ти оборотних рейсів після 15 вересня, на що посилався голова, не було.

Не було підстав відміняти рішення суду і через аргумент про компенсацію перевізникам вартості отриманих ними довідок.

– У листі міський голова вказував на те, що учасники конкурсу уже заплатили за участь у ньому, а тому його скасування призведе до того, що вони зазнають збитків, – пояснює Євгеній Бордюк. – Це теж не відповідає дійсності. Можна стверджувати, що Володимир Хомко прикривав своїх підлеглих з управління транспорту та працівників виконкому. Адже, якщо вони здійснили неправомірні дії, через які треті особи понесли втрати, то з їхньої зарплати буде здійснено відрахування і таким чином буде відшкодовано збиток. Перевізники у цьому випадку могли втратити тільки час, поки їм будуть відшкодовані фінансові витрати.

Слова правозахисника підтверджують неузгоджені коментарі пана Хомка та начальника управління транспорту щодо компенсації вартості довідок.

– Жоден з перевізників не звертався до управління транспорту і зв’язку щодо компенсації втрат вартості довідок, – стверджує мер Рівного.

– Ми роздали людям їхні документи, повернули гроші, – стверджує начальник управління. – Це була проведена колосальна робота і був підготовлений судовий позов до Овчиннікова.

Для чого владі незаконне рішення №103?

Подавати до суду на пана Овчиннікова чиновники не стали. Натомість вони скасували рішення №103, яке так палко відстоювали. Щоб зрозуміти, чому посадовці спочатку судяться за цей документ, а потім самі ж його скасовують, журналісти звернулися за поясненнями до начальника управління транспорту і зв’язку та міського голови Рівного. На запитання, чому рішення №103 прийняли з порушенням закону про регуляторну політику без попереднього оприлюднення та обговорення, Віталій Миронюк відповів:

– Як не було опубліковано?, – дивується чиновник. – Значить, я знайду Вам. Опубліковувалося – сто відсотків. Громадське обговорення. Так, було обговорення.

Міський голова, щоб відповісти на наше питання, теж звернувся до пана Миронюка, однак відповідь отримав зовсім іншу, ніж журналісти. Його повідомили, що рішення №103 не опубліковувалося, бо воно прийняте у відповідності до вимог постанови Кабміну №1081, а отже, його оприлюднення не є обов’язковим. З цим твердженням незгідний юрист правової асоціації «Паритет» Ярослав Шавловський.

– В частині положення про організацію та проведення тендеру воно дійсно дублює постанову Кабміну, – каже юрист. – Однак це не причина, щоб не обговорювати документ, адже члени виконкому поіменно вказали у ньому склад конкурсного комітету. Після того, як затвердили склад комітету, проект рішення перестав дублювати постанову Кабміну, а отже, мав бути обговореним.

Тобто якби чиновники надали підприємцям можливість ознайомитися та внести пропозиції до складу конкурсного комітету, проблем із тендером не виникло б. Проте посадовці вирішили за краще неодноразово порушити закон для того, щоб без відома перевізників затвердити перелік людей, що визначатимуть переможців конкурсу. Цю гіпотезу доводять подальші дії влади, яка уже за два місяці після скасування рішення №103 прийняла нове рішення №163. Проект документу «Про організацію та проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування» (№163 від 13.10.09р.) чиновники попередньо оприлюднили і обговорили, однак прийняли з порушеннями. У цьому переконані представники «Спілки водіїв», які стверджують, що посадовці знову безпідставно включили до конкурсного комітету певних осіб та нав’язали перевізникам незаконні умови договору.

Три проекти – одне рішення

11 вересня 2009 року в газеті «Сім днів» міськвиконком опублікував проект рішення про організацію та проведення конкурсу з перевезення пасажирів. Текст публікації стверджував, що документ містить два додатки: №1 «Порядок організації та проведення конкурсу з перевезення пасажирів» та №2 «Склад конкурсного комітету з визначення автомобільних перевізників». Крім проекту самого рішення у газеті надруковано додаток №1, проте не надруковано склад конкурсного комітету, який є його невід’ємною частиною. В той же час на сайті Рівнеради розміщується електронна версія проекту рішення, яка відрізняється від газетної тим, що містить поіменний склад конкурсного комітету (додаток №2). Крім цих двох проектів рішення чиновники розробили ще й третій. Від попередніх він відрізнявся тим, що містив додаток №3 «Зразок типового договору», про який навіть не згадувалося в інших джерелах і який зобов’язував підприємців безкоштовно перевозити пільговиків. Змінився у цьому проекті і склад конкурсного комітету. Частину людей, зазначених у додатку №2 на сайті ради, замінили на інших. Наприклад, представника «Спілки Водіїв» Сергія Овчиннікова без його відома замінили директором Рівненської автомобільної школи Олегом Тумою. Цей проект рішення ніде не оприлюднювався, однак саме його чиновники винесли на громадське обговорення і прийняли за основу рішення №163.

– Міська влада у різних джерелах оприлюднила три проекти рішення, які суттєво відрізняються одне від одного, – розповідає заступник голови правління «Спілки водіїв» Валентин Демчук. – Потім чиновники зібрали з десяток перевізників і сказали, що провели громадське обговорення. Це брехня. Ми були на тому обговоренні, де начальник управління транспорту навіть не зміг відповісти, який з трьох проектів ми розглядаємо. Чиновники створили цю плутанину з трьома проектами для того, щоб непомітно внести зміни у склад конкурсного комітету та нав’язати перевізникам незаконний договір.

Начальник управління транспорту всі звинувачення, що стосуються складу конкурсного комітету та незаконно нав’язаних перевізникам умов договору, відкидає. Він стверджує: своїми заявами «Спілка Водіїв» мститься владі за те, що їх представник не потрапив до комітету. Договір же посадовці не оприлюднили через те, що він регулює стосунки між двома суб’єктами господарства.

– Ви укладаєте зі мною договір на перевезення, – пояснює Віталій Миронюк. – Я вас прошу, бо я можу тільки просити, – візьміть, будь ласка, до перевезення чотири пільговики. А ви кажете ні, я не буду возити. Я візьму або одного, або два, або взагалі не буду везти. Можна типовий договір друкувати на чотири пільговики? Ні, бо друга сторона має свою думку. Таким чином, елементарно, на пальцях я вам пояснюю, що договір може бути типовим, тобто утримувати загальну картину до теми угоди.

Затверджений виконкомом додаток № 3 до рішення №163 суперечить поясненням начальника управління. Сама назва додатку «Договір на перевезення пасажирів автомобільним транспортом в м. Рівне на автобусних маршрутах загального користування в режимі маршрутного таксі з перевезенням обмеженої кількості пасажирів-пільговиків» вже вказує на те, що угода не типова і містить конкретні вимоги щодо кількості пільговиків. Більше того, пункт 2.3.11 цього документу чітко визначає кількість пільговиків відповідно до кількості місць (до 18 – два чол., більше 18 – 4 чол.). Тобто своїми елементарними поясненнями на пальцях Віталій Миронюк довів, що рішення виконкому №163 прийняли з порушенням процедури оприлюднення та обговорення. Що ж до складу конкурсного комітету, то у 2011 році члени виконавчого комітету яскраво продемонстрували рівень прозорості влади при його формуванні. Згідно з постановою Кабміну (№1081 від 03.12.08р.), конкурсні комітети мають складатися з рівної кількості представників влади та громадськості. Наприклад, якщо в комітеті п’ять представників від влади, то стільки ж громадських діячів мають відстоювати інтереси мешканців. 15 лютого 2011 року члени виконкому ввели до складу конкурсного комітету з визначення перевізників двох депутатів міської ради, а саме голову постійної комісії з питань транспорту і зв’язку Святослава Євтушенка та його кума, директора міського палацу культури «Текстильник» Тараса Максименка. Депутата Євтушенка справедливо зарахували від квоти влади. Що ж до депутата Максименка, то його включили від квоти громадських організацій як представника неурядової структури «Фронт змін». Такими діями представники влади забезпечили собі більшість у комітеті, що дало їм можливість проводити потрібні рішення.

Чесний тариф?

Піднімаючи ціну до 1,5 гривні у 2009 році, перевізники закладали в тариф повне оновлення автопарку протягом двох років. Вже сьогодні рівняни мали б їздити у нових маршрутках, за які сповна сплатили підприємцям. Натомість маємо старі автомобілі і новий тариф, в якому мешканцям знову порахували амортизацію уже амортизованих машин.

Цей та ще ряд фактів про складові нового тарифу не став загальнодоступним, бо у громадян не було часу розібратися у нюансах формування ціни на перевезення. За кадром залишилася не тільки інформація про реальні витрати перевізників, а й дані про їх прибутки, які залежать від пасажиропотоку. Подаючи свої розрахунки для підвищення тарифу у 2011 році, підприємці стверджували, що вони працюють у збиток через те, що одна машина в середньому перевозить біля 446 пасажирів, значна частина яких – пільговики.

– Щодня доводиться заправляти машину на 700 гривень, – говорить перевізник Олександр Сидорук. – При цьому з 450 перевезених 150 – це пільговики.

Щось схоже стверджували ще 74 перевізники, кожен з яких зацікавлений показати якнайменшу кількість платоспроможних пасажирів. Однак, де ви бачили у Рівному, щоб з 45 пасажирів маршрутки 15 їхало безкоштовно? Журналісти ОГО дослідили три маршрути і виявили, що на 49-му цей показник складає 1 до 10, на 38-му – 1 до 8, на 45 маршруті – 1 до 20.

Це не вперше розрахунки підприємців серйозно відрізняються від альтернативних даних. Дослідження пасажиропотоку, яке у 2009 році провели представники громадських організацій спільно з представниками влади та студентами рівненських ВУЗів, показало, що перевізники умисне зменшували цей показник для мінімізації доходів.

– За даними перевізників, в середньому на одну маршрутку тоді припадало 550 пасажирів, – каже учасник дослідження, керівник Рівненського осередку партії «Народна Самооборона» Святослав Клічук.  – Підприємці зробили хитро і занизили цей показник. За моїми даними, він становив 700 пасажирів на автомобіль.

З його слів, щоб занизити кількість пасажирів, водії порушували графіки руху, не підбирали людей на стихійних зупинках, не стояли по декілька хвилин, щоб набрати пасажирів, перевозили всіх пільговиків… Ці факти стали відомим завдяки участі у дослідженні представників «Народної Самооборони», які, на основі отриманих даних, пізніше вимагали зменшити ціну з 1,5 до 1,25 гривні. Цього року перевіркою наданих перевізниками даних займалася створена розпорядженням міського голови комісія з обстеження пасажиропотоку. Голова комісії – заступник міського голови Олексій Хмилецький, заступник голови комісії – Віталій Миронюк. Безпосереднім підрахунком пасажиропотоку займалися працівники управління транспорту та студенти. Громадськість до цього процесу практично не долучили. Результати дослідження комісії співпали з даними перевізників, згідно з якими із 45 пасажирів маршрутки 15 пільговиків постійно їздить безкоштовно.

Ведмежа послуга

«Якщо раніше перевізники готові були терпіти, то тепер, зі стрімким зростанням цін на паливно-мастильні матеріали, іншого виходу, ніж підняти вартість проїзду, я не бачу», – сказав Володимир Хомко для тижневика «Рівне Вечірнє». «Інший вихід» міський голова побачив вже тоді, коли нова ціна на перевезення була практично затвердженою. Справа в тім, що збитковими є не всі напрямки, а лише їх умовна третя частина. Зі слів спеціаліста управління транспорту Наталії Провоторової, маршрути Рівного поділяються на високоприбуткові, середньоприбуткові та збиткові. З її слів, тариф у 1.5 гривні дозволяв перевізникам перших двох категорій отримувати мінімальний прибуток чи їздити у нуль. У мінус каталися лише підприємці, які працювали на збиткових маршрутах. Саме їх нібито рятувала від банкрутства міська влада. Однак у квітні Віталій Миронюк заявив, що міський голова вимагає на конкурс, який відбудеться в червні, об’єднати невигідні маршрути з прибутковими. Тільки-но у перевізників з’явилась можливість заробляти на збиткових маршрутах, доступ до них одразу обмежили. Від цього виграють не бідні підприємці, а серйозні бізнесмени, які стабільно контролюють прибуткові маршрути. Більше того, після підняття ціни до двох гривень ті, хто отримували прибутки з тарифом у 1.5 гривні, теоретично мали б отримувати надприбутки. На останок замість того, щоб піднімати тариф, влада могла б одразу вирішити проблеми збиткових маршрутів, об’єднавши їх з прибутковими.

Хто і скільки заробляє на маршрутках?

Минулого року Віталій Миронюк розповідав журналістам, що на прибутковому маршруті один автомобіль перевозить від 700 до тисячі пасажирів на день. Враховуючи подорожчання тролейбусів, можна припусти, що у 2011 році пасажиропотік в гіршу для перевізників сторону не змінювався. З тарифом у дві гривні одна машина приноситиме її власнику мінімум 1400 гривень в день, приблизно 21 тисячу в місяць та майже 250 тисяч на рік. Навіть якщо вирахувати з цих сум податки, виробничі витрати та зарплати водіїв, прибуток все одно буде суттєвим. Варто також взяти до уваги, що на маршруті працює не один, а декілька автомобілів.

Офіційно всі прибуткові маршрути належать підприємцям, які чесно вибороли їх на конкурсах. Проте один з перевізників, який попросив не називати його імені з міркувань безпеки бізнесу, розказав журналістам, що всі прибуткові маршрути давно прибрали до рук рівненські високопосадовці.

– Колись виручка у місті була однакова і за різницю у 20-30 гривень ніхто навіть мови такої не вів, що я заберу в тебе маршрут, бо він добрий, – розповідає перевізник. – А коли зараз різниця у 300-400 гривень на маршрутах, посадовці побачили, що це непоганий бізнес, що на цьому можна заробити, і почали самі купувати собі машини. Куди їх поставити? Значить треба когось вигнати.

Те, що прибуткові маршрути можуть контролюватися рівненськими високопосадовцями, припускає і Святослав Клічук, який понад два роки досліджує ринок перевезень Рівного.

– За моїми даними, у 2008 році на не найприбутковішому маршруті перевізник заробляв більше 10 тисяч гривень в місяць, – каже Святослав. – Найкращі маршрути могли мати до 20 тис. гривень. Неофіційно говорять, що вигідні маршрути належать Рівненським високопосадовцям.

Зі слів начальника управління транспорту і зв’язку, у Рівному десять рентабельних маршрутів. За інформацією пана Клічука, у Рівному 14 прибуткових маршрутів. До них відносяться: №34 «с. Басівщина – с. Ювілейне», №35 «вул. В.Дивізії – ЗОШ №19», №38 «вул. Коновальця – РБУ-4», №39 «вул. Коновальця – с. Ювілейне», №41 «вул. Є.Коновальця – НВО «Потенціал», №45 «вул. Кн. Романа – ЗОШ№19», №49 «вул. Енергетиків – вул. Макарова», №53 «вул. Вербова – НВО «Потенціал», №56 «вул. Струтинської – Зал. вокзал», №64 «Зал. Вокзал – Мототрек», №57 «вул. Коновальця – ПМК-100», №62 «Мототрек – с. Ювілейне» та №65 «вул. Мельника – РЗТО». Детальніше про власників прибуткових маршрутів та їх можливий зв’язок з владою можна буде прочитати у наступному розслідуванні серії «Маршрутне рабство». Однак навіть зараз можна стверджувати, що мінімум один з них має відношення до чиновників високого рівня. Так, засновниками ТОВ «Сагайдачний», яке обслуговує прибутковий 64-й маршрут (Зал. Вокзал – Мототрек), є члени родини директора комунального підприємства «Рівнеелектроавтотранс», депутата міської ради минулого скликання Степана Загинея. Про те, що цей посадовець має безпосереднє відношення до прибутковості сімейного бізнесу, свідчать результати перевірки обласного КРУ. Воно встановило, що комунальне підприємство надавало ТОВ «Сагайдачний» послуги стоянки автомобілів за значно нижчими від діючих по місту розцінками.

Роман Мартин

Розслідування проведене за підтримки Данської асоціації журналістів-розслідувачів та проекту SCOOP в Україні