Депутати хочуть позбавити студентів гарантій сталої ціни за освіту

Комітет Верховної Ради з питань науки і освіти лобіює у парламенті прийняття змін до законів “Про освіту” та “Про вищу освіту”. Зміни полягають у позбавленні студентів-контрактників гарантій сталої ціни за навчання.

22 травня Комітет вчинив подання про розгляд Проекту Постанови про прийняття у першому читанні проекту Закону України про внесення змін та доповнень до статті 61 Закону “Про освіту” та до статті 64 Закону “Про вищу освіту”. Комітет також вже прийняв рішення рекомендувати Верховній Раді прийняти його за основу. У законопроекті пропонується зробити змінним розмір плати за весь строк навчання або за надання додаткових освітніх послуг, який встановлюється у договорі між ВНЗ та студентом або юридичною особою, що оплачує навчання. Розмір оплати, згідно документу, має коригуватися протягом строку навчання на коефіцієнт інфляції та коефіцієнт збільшення рівнів мінімальної заробітної плати та комунальних платежів за попередній рік.

Нагадуємо, що зараз стаття 61 Закону “Про освіту” і стаття 64 Закону “Про вищу освіту” гарантують, що оплата, вказана в договорі, не може змінюватися протягом усього строку навчання.

“За” і “проти”

“Виходячи з того, що плата за навчання або за надання додаткових освітніх послуг встановлюється вищими навчальними закладами з урахуванням змін вартості комунальних послуг, оплати праці, інфляції за попередній рік, то зростання останніх вимагає синхронного зростання платні за освітні послуги,” – йдеться у пояснювальній записці ініціатора законопроекту народного депутата Віталія Курило (на фото). Депутат також стверджує, що прийняття проекту могло б покращити матеріально-технічну базу ВНЗ, посприяти “закріпленню” викладачів шляхом підвищення заробітної платні, а також покращити умови навчання студентів.

Проте варто підкреслити, що Головне науково-експертне управління Апарату Верховної Ради у своєму висновку від 14 травня вважає, що за результатами розгляду в першому читанні законопроект доцільно відправити на доопрацювання. Причина – на думку управління, законопроект не повною мірою узгоджується із сутністю договірних відносин, оскільки договір вважається укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних його умов. А до істотних умов належить і ціна, яка має встановлюватися за домовленістю сторін.

“Законопроектом фактично створюються передумови для коригування в односторонньому порядку навчальним закладом розміру плати за навчання, з чим навряд чи можна погодитися, особливо у тих випадках, коли відповідна особа повністю сплатила вартість навчання,” – йдеться у висновку науково-експертного управління. Йдеться у документі і про те, що коригування має здійснюватися за згодою сторін і за умови, якщо можливість такого коригування передбачена безпосередньо в тексті відповідного договору.

Також в управлінні вважають, що індекс інфляції вже враховує зміну цін, яка відбувається у сфері надання послуг з навчання та житлово-комунальних послуг. Тому при коригування розміру плати за навчання орієнтуватися одночасно на коефіцієнт інфляції та коефіцієнту збільшення рівня мінімальної заробітної плати та комунальних платежів за попередній рік не можна. Зазначене стосується також збільшення рівнів мінімальної заробітної плати, яке по своїй суті є реакцією на інфляційні процеси. Окрім цього, управління “принагідно відзначає”, що в частині п’ятій статті 61 Закону “Про освіту” та в частині шостій статті 64 Закону “Про вищу освіту” право встановлювати розмір плати за весь строк навчання з урахуванням офіційно визначеного рівня інфляції для навчальних закладів вже передбачене.

“Запропоновані зміни можуть призвести до звуження права громадян на освіту та принципу доступності освіти, що закріплені у статті 53 Конституції України,” – наголошує Головне науково-експертне управління Апарату Верховної Ради.

Лебедь (mio) Михаил