Комунальники хочуть бастувати. Чи не пора і нам?

Будь-яка забастовка проходить під якимись гаслами – “Геть когось”, “Дайош щось” тощо. Тож спробую сформулювати гасла, під якими б я сама охоче вийшла на демонстрацію/мітинг/забастовку/будь-який інший масовий хіпіш, аби пояснити нашій високомудрій владі у вигляді всіх її гілок, що її, влади, повна бездіяльнісь у вирішенні найнагальніших реальних проблем населення вже дістала “по саме німагу”.
Якщо у вас є набір лише з чотирьох кубиків, на яких є лише літери “Ж”, “О”, “П” та “А”, і немає жодної можливості десь роздобути якісь інші кубики, але ви, тим не менш, продовжуєте і піною у рота запевняти [лохторат] виборців, що в найкоротші строки, при умові достойного бюджетного фінансування, звісно – складете з цих кубіків слово “ВІЧНІСТЬ” – хто ви після цього?!  Популіст, звісно!
Є речі, які неможливо здійснити суто технічно навіть за умови необмеженого фінансування. Наприклад, навіть дружина Абрамовича матиме вагітність довжиною саме 40 тижнів, і ані тижнем менше, а щойно посаджена картопля не дасть врожаю раніше, ніж через кілька місяців, навіть якщо її поливати навіть не добривами, а паперовою масою з стодоларових купюр.
Проблему ЖКГ неможливо вирішити інакше, ніж шляхом повної формалізації майнових прав на багатоквартирні будинки як цілісні майнові комплекси разом з прибудинковими територіями, та наступним створенням об’єднань співвласників цих багатоквартирних будинків – в будь-якій формі, аби лишень вони були автономними та самостійно, за будь-якою процедурою вирішували питання обслуговування та т.і. свого майна. До вирішення цих двох послідовних проблем ніякого ефекту від будь-яких сум “фінансування ЖКГ” не буде – якщо, звісно, не вважати “ефектом” роздерибанене бюджетне бабло.
Ця істина є настільки очевидною, що нікому при власному розумі навіть на думку не спадає з нею сперечатись. А тому ті, хто якраз більше за всіх горлає про “катастрофічний стан ЖКГ” та вимагає грошей – просто замовчують цю очевидну істину, користуючись тим, що рівень правосвідомості наших громадян знаходиться десь на рівні плінтусу, і такі абстрактні формулювання, як “формалізація майнових прав” – знаходяться далеко за межами їхнього розуміння. А якщо люди не розуміють, про що йдеться – їм можно нєвозбранно впарювати локшину в будь-яких кількостях, що, власне кажучи, вже багато років успішно і робиться.
Звичайна людина дійсно щиро не розуміє, який зв’язок між тим, що вона отримає папірець, в якому буде зазначено, що вона є власником 1/187 частини багатоквартирного будинку N5 по вулиці Леніна в місті Задрипайлово – замість папірця про те, що вона є власником квартири N67 в цьому ж будинку, і тим, що вона нарешті отримає хоча б шанс (за умови, що не сидітиме на дупі, а активно братиме участь в управлінні власним майном) мати якісні комунальні послуги за адекватну ціну. Тому що логічний ланцюжок “формалізація майнових прав – формалізація стосунків співвласників – особистий та колективний вплив на прийняття рішень (особливо фінансових) – створення конкурентного середовища на ринку житлово-комунальних послуг – становлення реального співвідношення “ціна/якісь” на послуги” – є занадто довгим, багатоланковим, аби звичайна людина могла прослідкувати його до кінця.
Для того, аби звичайні люди все це зрозуміли – треба проводити загальнодержавну просвітницьку кампанію під гаслом на кшталт “Стань ефективним (спів) власником свого будинку”, що займе як мінімум кілька років навіть при найпалкішому бажанні якнайшвидше просвітити широкі народні маси. Сама формалізація займе ще більше часу, не кажучи вже про налагодження хоч скільки-небудь ефективних механізмів ухвалення рішень такою кількістю співвласників. Тобто, починати всім цим займатись слід було ще…надцять років тому, а починати ніхто з тих, хто має реальний вплив на ситуацію – не бажає навіть зараз!
Бо проблема полягає в тому, що ВСІ ті, хто мав би цим займатись – категорично НЕ ЗАЦІКАВЛЕНІ в тому, аби наш відвиклий за 70 років від відчуття “бути власником” народ – раптово прозрів!
Причини цього небажання – прозорі, як сльоза комсомолки. ДЕРИБАН, ДЕРИБАН, дерибан і ще раз дерибан. Хтось (міністри та депутати через “кишенькові” фірми) – дерибанить по-крупному: “освоює” бюджетні гроші, виділені “на реформування ЖКГ”, витрачаючи їх на що завгодно, тільки не на те, що дійсно необхідно робити в першу чергу. Хтось (хапуги з місцевих рад) – дерибанить не так масштабно, але теж непогано, грабуючи вже не з бюджету, а безпосередньо у мешканців-співвласників підвали, горища та інші “смачні” шматки їхніх цілісних майнових комплексів. Хтось (політикани всіх кольорів веселки, ага, бо дрібнішої риби в цьому бізнесі не плаває) – займається “ущільнювальними забудовами” на чужих прибудинкових територіях, межі яких не визначені в натурі, а отже, “не існують”. А хтось (дрібна ЖЕКівська шушера) – просто [присвоює] отримує від мешканців гроші за комунальні послуги, яких ті мешканці ніколи в житті не отримували…
Коротше, всі “при справах”. То чи можна собі уявити, що хтось з задіяних в цих дерибанних схемах повторить подвиг біблійного митаря, кине бабло на дорогу, розкається і аж заходиться по-справжньому реформувати ЖКГ? Ага, щас. Розбіглися.
Ось і маємо замкнене коло – люди, безпосередньо зацікавлені в реформуванні, уявлення не мають, що для цього треба робити і чого саме треба вимагати від політиканів, а отже, нездатні сформувати суспільний запит на справжні реформи. А ті, від кого залежить, аби люди прозріли та усвідомили свої справжні потреби – швидше відкусять собі дітородні органи, ніж займуться просвітництвом широких народних мас.
А ще ж є такий фактор, як “побочні ефекти” від формалізації майнових прав та формалізації стосунків між співвласниками! Тобто, що цілком можливі, і вже є непоодинокі випадки “кидалова” з боку демократично/умовно демократично обраного керівництва ОСББ, які при повному моральному розпаді та комерціалізації правоохоронної системи та судів з ймовірністю 99,6% залишаються безкарними, і т.і.
Ось і маємо те, що маємо. І вірити в те, що з кубиків, на яких є лише літери “Ж”, “О”, “П” та “А”, хоча б гіпотетично можливо скласти слово “ВІЧНІСТЬ” – наші люди найближчим часом ще будуть. Доти, доки комунікації, які зараз вже мають 70-80% зносу, не зносяться на 100%. Тоді ті, хто дерибанив усіма вищенаведеними способами, перекинуться на якісь інші способи дерибану, а мешканці… залишаться [з кубиками “Ж”, “О”, “П” та “А”] на руїнах своїх будинків, але буде вже пізно…
ЗІ. Для спрощення процедур формалізації гроші не тільки не потрібні – вони навіть вивільняться!!! Перш за все – з кишень тих, кому вони потрапляють у вигляді хабарів…
І – трохи позитиву, так, суто для того, аби довести, що насправді немає нічого неможливого, якщо є бажання та політична воля.
В Естонії формалізовано 100% майна, яке систематизовано у ВІДКРИТИХ кадастрах, і в усіх багатоквартирних будинках (в багатьох – примусово) стоворені об’єднання співвласників. Подивіться на їхні далеко не сучасні будинки в наймаргінальнішому районі Таллінна – Коплі!

Естонська влада віддала людям у власність землю, на яких побудовані їхні будинки, та прибудинкові території – “за дефолтом”, спеціальним законом. Тобто ніяких кількарічних процедур для отримання цих земель хоча б в постійне користування, як в Україні – проходити не треба…

Головною причиною “повільного”реформування їхнього ЖКГ є, на думку всіх опитаних мною естонців -… “совковий” менталітет багатьох співвласників!!! Через те в Таллінні ще досі не бракує і ось таких будинків…