Депутати Рівненщини, парламентські комітети і зацікавлені сторони: регіональний вимір співпраці

Безпосередні зустрічі посадовців з депутатами, ZOOM-зустрічі із зацікавленими групами, співпраця через Асоціацію міст та Асоціацію районних та обласних рад, листування і не тільки – поширені форми взаємодії парламентарів з Рівненщини та стейкхолдерів. ОПОРА проаналізувала, як народні депутати комунікують із зацікавленими сторонами у процесі розробки законопроєктів та їх доопрацювання у комітетах.

Щоб створити якісний законопроєкт, тобто ефективно врегулювати певні суспільні відносини, потрібно мати чітке уявлення про ці відносини, учасників, їх потреби та інтереси, подальше бачення розвитку. Щоб закон виконувався/застосовувався як слід, важливо, аби особи, на які він спрямований, чи то аграрії, чи то лікарі чи вчителі відчували свою дотичність до його підготовки, що їх голос почутий, лише тоді вони відчуватимуть співвідповідальність за його реалізацію.

Громадянська мережа ОПОРА постійно працює над тим, щоб спряти побудові взаємовигідних відносин між виборцями і депутатами, за яких потреби людей буде почуто, а парламентарі зможуть більш якісно робити свою роботу. Нещодавно ОПОРА провела дослідження, яким чином комітети Верховної Ради залучають до своєї діяльності зацікавлені сторони: представників громадських організацій, академічних спільнот, бізнес-середовища, органи державної влади та місцевого самоврядування. Виявилося, що найпопулярнішими формами взаємодії із зацікавленими сторонами є створення та діяльність робочих груп та консультативно-дорадчих органів, комітетські слухання, засідання, проведення публічних заходів (круглі столи, конференції, форуми). Проте, звісно, карантин вніс свої корективи у роботу парламентських комітетів і значна частина зустрічей із стейкхолдерами відбувалася у онлайн-режимі. Також комітети продовжили взаємодіяти із зацікавленими сторонами опосередковано через депутатів.

Народні депутати від Рівненщини представлені у шести парламентських комітетах:

Найбільше представництво депутати від Рівненщини мають у Комітеті Верховної Ради України з питань аграрної та земельної політики (аж три парламентарі перебувають у складі Комітету) і Комітеті Верховної Ради України з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування (до його роботи залучені два обранці з нашої області).

Зазначимо, що за результатами дослідження рівня інклюзивності парламентських комітетів (тобто інформування та консультування із зацікавленими сторонами), яке проводила Громадянська мережа ОПОРА, Комітет Верховної Ради України з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування здобув перше місце, а аграрний комітет – третє.

Народні депутати з Рівненщини досить активно інформують виборців про свою роботу в комітетах. Так, для прикладу, за період з липня по грудень 2020 року парламентарі інформували виборців близько 65 разів. Найбільш активно про свою роботу розповідала Яна Зінкевич – 24 рази. Дещо менше  –  Роман Іванісов  – 18 разів. Також досить активно про роботу в комітетах повідомляли Олександр Ковальчук та Соломія Бобровська. У своїх повідомленнях народні депутати ділилися результати роботи в комітетах, а також коротко пояснювали суть законопроєктів, які розглядали.

Олександр Ковальчук, депутат-мажоритарник від Рівного (фракція «Слуга Народу»), заступник голови Комітету з питань фінансів, податкової та митної політики під час регіонального обговорення Громадянської мережі ОПОРА щодо взаємодії народних депутатів та зацікавлених сторін як приклад співпраці у законотворчій роботі наводить приклад трьох законопроєктів, які стосуються легалізації видобутку бурштину:

“Ця проблема притаманна декільком областям – Волинській, Рівненській, Житомирській. Законопроєкти були ініційовані Кабінетом Міністрів України, але були доопрацьовані у Комітеті з питань фінансів, податкової та митної політики і я також мав за честь працювати з одним із трьох законопроєктів, доопрацьовувати його і представляти його у парламенті. Хоча сама історія слова «бурштин» вона є такою для всіх неприємною. І мало хто хотів і долучався до цього процесу, тому що так сталося, що це така темна історія. Але всі три законопроєкти були прийняті за основу і в цілому і стали законами. Завдяки цьому для бізнесу з’явилася можливість купувати ліцензії на прозорому аукціоні і, я сподіваюся, також вони будуть і працювати. Як відбувався сам процес законотворення? Ініціатива надійшла від Кабінету Міністрів, ми в комітеті лише її вдосконалювали, розробляли, готували правки, приймали їх і переконували колег про необхідність прийняття цих законів. У результаті ми маємо проданих ліцензій у Рівненській області за минулий рік, здається, на 50 мільйонів гривень. У результаті ми маємо в цьому році початок робіт двох компаній, і здається, є дозвіл Кабінету Міністрів України на вирубку лісів і початок роботи. Важлива історія. Як залучали стейкхолдерів? Декілька зустрічей організовували я з помічниками, декілька – представники комітету екологічного, куди запрошували представників бізнесу. Так склалося, що в цій сфері небагато компанії, які воліли би взяти участь, бо всі ці заходи є публічними, а бізнес цей до голосування, до прийняття законів був більше, скажім так, – тіньовий. Але, мені здається, три компанії нам вдалося залучити до дискусії і до розробки правок до другого читання до цих законопроєктів, які дійсно займаються цим бізнесом «у білу», знають, що таке видобуток, переробка та експорт. Без участі таких основних стейкхолдерів розробляти такі законопроєкти вкрай складно, тому що ви розумієте, що народні депутати і їх помічники не є і не можуть бути спеціалістами глибоко у сфері всіх законів, які приймають. Тому залучення саме гравців на цьому ринку є вкрай необхідним і по іншому я не розумію, як ці процеси можуть відбуватися”.

Щодо орієнтиру при написанні законопроєктів Олександр Ковальчук зазначає: «Коли ми пишемо закон, принаймні, у нашій команді, у нашому комітеті ми завжди враховуємо три сторони: це інтереси бізнесу, інтереси людей і інтереси держави. Оскільки ми є комітетом, який розробляє законопроекти у сфері податків, то дуже часто це стосується усіх учасників. Інтереси держави – це наповнення бюджету, інтереси людей – це коли всі у рівних умовах сплачують податки і вчаться це робити, тому що процес складний: у нас в Україні є багато традицій, але платити податки останніми роками це така нетолерована тема була. Тому процес цей надзвичайно складний. І, звичайно, бізнес, який має отримати у результаті помірковане податкове навантаження і прозорі умови для усіх учасників ринку».

Депутат наголошує, що хоче більш ширшої співпраці з Рівненською міською радою та Рівненським міським головою. Зазначає, що комунікація між ними є, коли є ініціатива самого депутата, але якоїсь ініціативи від місцевої влади немає. Депутат зазначає, що хоче, аби місцева влада була більш активною, висловлювала свої побажання і думки більш фокусно щодо конкретної території і конкретних проблем, а не обговорювала загальнонаціональні проблеми.

Дмитро Соломчук, депутат-списочник з Рівненщини (фракція «Слуга Народу»), Член Комітету Верховної Ради України з питань аграрної та земельної політики не зміг долучитися до регіонального обговорення, однак розповів ОПОРІ про особливості співпраці із зацікавленими сторонами у законотворчій роботі. Депутат зазначає, що займається розробкою законопроєктів, які стосуються агросектору, тож для цього співпрацює із регіональними агрокомпаніями та фермерами, щоб почути їх думку, здебільшого стейкхолдери – це представники асоціацій. Депутат вказує, що завжди при розробці законопроєктів звертається до відповідних асоціацій та об’єднань, які мають відношення до таких законопроєктів. Для обговорень із зацікавленими сторонами останні пів року використовує платформу ZOOM, хоча зустрічі офлайн і приємніші, проте важко в один час зібрати усіх зацікавлених. Покращення взаємодії із стейкхолдерами депутат бачить в тому, щоб зацікавлені об’єднувалися над ідеєю, прораховували усі її наслідки, повідомляли депутата про свою ініціативу та долучалися до робочої групи для спільних напрацювань.

Сергій Кондрачук, голова Рівненської обласної ради основними  формами взаємодії органу місцевого самоврядування з парламентарями для якісного законотворення називає листування із суб’єктами законодавчої ініціативи, відповідні звернення безпосередньо на сесії та Асоціація районних і обласних рад як основний майданчик, де представники облради беруть участь у обговоренні:

«Рівненська обласна рада представляє інтереси усіх мешканців Рівненщини, усіх підприємств, установ, організацій і так трапляється доволі нерідко, що вони до нас звертаються з своїми листами стосовно свого бачення тих чи інших змін у законодавстві. Відповідно, коли до нас є звернення, ми на них реагуємо і звертаємося зі своїми листами як до народних депутатів, так і безпосередньо до Верховної Ради. Ми десь є таким проміжним майданчиком, коли звертаються до нас, відповідно, ми шлемо листи на Верховну Раду.

Обласна рада сама приймає на своїх пленарних засіданнях – сесіях звернення з тих чи інших питань. Зокрема, за останній рік у нас було 16 таких звернень. Відверто кажучи, деякі з них навіть залишають без відповіді, нам нічого не приходить, тобто залишаються без зворотнього зв’язку. Деякі з таких звернень об’єктивно, відверто треба називати, є певною мірою політичними, тобто не спрямовані на законодавчі ініціативи з внесення змін до законодавства, просто швидше є висловленням думки облради з тих чи інших питань.

Я б назвав доволі конструктивним майданчиком взаємодії співпрацю Рівненської обласної ради з Українською асоціацією районних та обласних рад. Треба сказати, що дуже багато звернень маємо від асоціації і ми беремо активну участь у обговоренні законопроектів, у яких нам пропонується взяти участь, зокрема, проекту Закону «Про місцеве самоврядування в Україні», нової редакції…В нас є чіткі напрацьовані пропозиції і, я сподіваюся, що саме через Асоціацію районних і обласних рад вони будуть враховані».

Сергій Кондрачук зазначає, що обласна рада спілкується з народними депутатами і не лише Рівненщини. Ті пропозиції, які обласна рада має щодо законодавства вона висловлює. Сказати, що немає взаємодії буде неправильно, незалежно від фракцій. Проблемних моментів у взаємодії органу місцевого самоврядування і парламенту Сергій Кондрачук не бачить і наголошує, що облрада розуміє всю складність та поетапність прийняття рішень Верховною Радою України і також те, що коли депутати розуміють правильність позицій та пропозицій облради, то це ще не факт, що вони будуть враховані.

Валентина Павлюк, секретар Корецької міської ради розповідає, що місцева рада співпрацює з депутатом по округу Романом Іванісовим – мали декілька прямих робочих зустрічей:

«Він приїздить у громаду, ми озвучуємо йому проблеми. Він нам – своє бачення і далі контактуємо вже з дієвою підтримкою, тобто конкретна реалізація проектів. Менше з тим, нам дуже ефективно підтримувати співпрацю з ними через Асоціацію міст України, дуже добре Тетяна Євгенівна Грещук координує цю роботу. Ось нещодавно, 27 березня відбулася робоча платформа на базі Дубенської міської ради, де збиралися представники міністерств, народних депутатів і ми напряму передали їм свої пропозиції. Нас цікавило питання по спрощенню публічних закупівель, про внесення змін. Ми пишемо чітко, вимагаємо до якогось пункту зміни, наприклад, зменшити допорогові закупівлі. Ми чітко пишемо, до якого законодавства, до якого закону чи підзаконного акту ми хотіли б  внести зміни і побачити чітку працю по цьому. Тобто, ми вказуємо на конкретні зміни, які б ми хотіли вже реалізувать. Ми реально зв’язуємося з ними, ми у Facebook маємо сторінки, ми маємо у мережах ще інших, прямі контакти з ними – так працюємо. З Алексійчуком теж – хотіли підтримку свого проекту по Корецькому замку. Він теж нам обіцяв підтримку».

Валентина Павлюк наголосила, що оскільки Корецька громада утворилася ще тільки в грудні, то великого досвіду співпраці набути не встигли, але вже за такий короткий період мають достатню підтримку. Зокрема, і 2 квітня громаду відвідав депутат, обійшов установи і конкретно записав, чим може допомогти.

Також зазначає, що з комітетами щодо своїх законодавчих пропозицій не зв’язувалися, а спілкуються щодо цих питань з депутатами і їх помічниками і дуже допомагає комунікувати Асоціація міст.

Ірина Стасюк, представниця Асоціації учасницького розвитку громад, координаторка молодіжного напрямку Ради реформ Рівного, національна експертка з питань партисипації та громадських бюджетів зокрема, зазначає, що позитивним був досвід комунікації щодо законодавчих змін у процесі проведення публічних консультацій щодо законопроєкту «Про публічні консультації»:

«Це був такий довгий процес консультування, де не було розуміння, навіщо державним органам, органам місцевої влади взагалі консультуватися з мешканцями, в когось щось питати, адже «вони все самі прекрасно знають», але виникла проблема в тому, що не було розуміння всередині парламентських комітетів і, в результаті, цей законопроєкт відклали на довгих три роки у далеку шухляду. Змінилося місцеве самоврядування, змінилися органи влади, оновилися, можливо, знайшлися ті люди, які прагнуть змінювати міста і державу, і про цей законопроект знову заговорили. Практика публічних консультацій і обговорення важливих тем – вона не новинка для України, рекомендаційні норми діють з 2010 року, але як вони використовуються на місцевому рівні залежало виключно від бажання місцевої влади, обранців і т.д. В нас є позитивна практика щодо цих консультацій, тому що з громадськими організаціями спільно напрацьовували правки до цього законопроекту, подавали їх, наразі у парламентських комітетах їх розглядають, але чомусь профільні державні органи дали такі правки і відповіді на написаний текст зі сторони громадськості, що навпаки погіршує становище консультування в Україні, ніж те, як воно зараз відбувається. В цьому процесі є кілька стейкхолдерів, які, мабуть, і рухають цей процес. Це є громадські організації, міжнародні фонди, які допомагають, пояснюють, навчають взагалі як правильно консультуватися і для чого це робити. Цього року є позитивна практика, коли вже, здається, три міністерства проводять публічні консультації щодо бачення розвитку і планування стратегічних напрямків роботи міністерств. Це вже позитивний відгук до того, що раніше взагалі цим не цікавилися і міністерство вважало, що все, що вони придумали у своєму кабінеті – це унікально і досвід профільних громадських організацій, міжнародних громадських організацій, іноземний досвід і український, у першу чергу, не може бути для них корисний. Зараз ми бачимо позитивні зрушення у цьому напрямку. Це вже перший крок до взаємодії. Деякі парламентські комітети дійсно здійснюють консультування і залучають фахівців профільних, академічну спільноту для напрацювання тих чи інших змін. Але є інші комітети, є інші ініціативи, є народні депутати, які нехтують такою співпрацею. Навіть на звернення, коли є потреба внести зміни або відкорегувати роботу певного профільного органу і внести зміни такі технічні це затягується десь на рік – на два. Це, наприклад, стосується змін до ДФРР, які вже три роки обговорюються. Є законопроект, аж два зареєстрованих щодо створення і проведення Всеукраїнського громадського бюджету, які ми з колегами теж напрацьовували і давали рекомендації щодо його впровадження. В результаті розчерком міністерства загнали його в ДФРР».

Ірина Стасюк зазначає, що для громадського сектору існує проблема у впровадженні тих напрацювань, які формуються: є ситуації, коли карта реформ у вигляді білої книги вже рік припадає пилом і ніяких зрушень громадськість не бачить. Тож представники громадського сектору розпочинають проводити адвокаційні кампанії, щоб все ж переконати органи влади у потребі змін.

Щодо співпраці громадських організацій із комітетами та підкомітетами, активістка каже, що у малої кількості організацій такий досвід взаємодії є, найчастіше громадські організації спілкуються з конкретними депутатами, представниками комітету, щоб питання включити у порядок денний і його обговорити. Але є такий підхід у практиці, що місцеві київські експерти мають «легший» доступ до комітету, ніж ті, хто працює на місцях і немає постійного доступу, щоб долучатися до обговорення. Зважаючи на те, що це скликання оновленого парламенту ще набирає оберти своєї роботи, включилося чимало нових людей із експертного середовища, які допомагають просувати зміни профільно, не повідомляючи про свою співпрацю з тим чи іншим депутатом. Таку практику використовують не афішуючи, щоб не виникало негативу на засіданні комітету. Звісно, є той момент, що депутат може використати це для свого піару, але громадські активісти не прагнуть лаврів і визнання, але хочуть, щоб необхідні зміни було здійснено.

Ірина Стасюк радить для всіх, хто проводить консультації залучати відповідних експертів та профільні організації, щоб забезпечити розробку справді якісних рішень. Також додає, що можна створити карту стейкхолдерів, навіть напівзакритого типу, але обов’язково треба проводити межу між лобіюванням та відстоюванням власних інтересів. Тому що буває, що власні інтереси певних діячів, кампаній, фірм ставляться вище, ніж інтереси держави чи мешканців, які будуть ті послуги отримувати.

Рекомендації для налагодження комунікації із зацікавленими сторонами у процесі підготовки законопроєктів

Громадянська мережа ОПОРА радить народним депутатам і парламентським комітетам залучати стейкхолдерів до законопроєктної роботи шляхом використання інструменту публічних консультацій. ОПОРА розробила спеціальну платформу ПОРАДА, завдяки чому цей процес партисипації можна буде легко і без зайвих витрат ресурсів організовувати. Ця платформа пов’язана із телеграм-ботом «Депутат на долоні», тож це сприятиме додатковому інформуванню людей про старт, можливість долучення та результати консультацій.

Громадянська мережа ОПОРА рекомендує для усіх зацікавлених у прийнятті тих чи інших рішень, які знаходяться у компетенції парламенту контактувати з народними депутатами з використанням усіх доступних каналів – через особисті та виїзні прийоми парламентаря, телефони/пошту, які депутат чи його помічники  оприлюднили для комунікації з виборцями та через соціальні мережі. За наявності пропозицій, їх варто чітко формулювати, щоб депутату було легше їх опрацьовувати. Також, за можливості, можна об’єднатися з іншими людьми, організаціями чи підприємствами, які мають ідентичну чи схожу проблему чи пропозицію, з якою бажають звернутися до депутата. Це дозволить зробити голос стейкхолдерів більш потужним.

Матеріал підготовлено громадською організацією «Громадянська мережа «ОПОРА» в межах проєкту «Інклюзивні комітети як запорука якісного законотворення» за підтримки Програми USAID РАДА, що виконується Фондом Східна Європа.