Майбутні аналітики Рівненщини дізналися як долучатися до законотворчого процесу

25 березня учасники Академії практичної аналітики зустрілися із народним депутатом України Олександром Ковальчуком. Парламентар розповів про роботу своєї команди, поділився досвідом підготовки законопроєктів та залучення до їх обговорення зацікавлених сторін. 

Олександр Ковальчук окреслив для учасників зустрічі ті сфери, у яких потребує аналітичної підтримки і зазначив про свою готовність до подальшої співпраці. Зокрема, депутат звернувся б до них за аналітичною допомогою щодо законопроєкту про розмитнення автомобілів у “Дії”, акту про медичний канабіс та про податок з доходів фізичних осіб.

Депутат зазначає, що обсяг законопроєктів, які розглядає парламент, значний. Процес голосування вимагає розуміти, за що голосуєш у Раді. Однак, депутат – звичайна людина, бути експертом у всіх сферах неможливо, тому є потреба у допомозі аналітиків та активній роботі команди депутата. Каже, що користується аналітикою порядку денного від Апарату Верховної Ради. Така “суха вижимка” із висновками, які пишуть секретаріати комітетів, містить інформацію про те, що змінить акт, на що вплине, які його недоліки, яким актам суперечить. Є й зовнішнє середовище, куди можна звернутися за аналітикою або відстежувати його реакцію на законопроєкти. Наприклад, щодо імпортно-експортного законодавства – Європейська бізнес-асоціація. За потреби депутат порівнює аналітику внутрішнього і зовнішнього середовища, використовуючи при цьому формат круглих столів та робочих груп. 

Щодо аналітики зовнішнього середовища, то депутат розповідає, що треба розділяти аналітику від експертів і аналітику від зацікавлених сторін, представників певних груп, які можуть лобіювати свої інтереси. Тому депутату важливо мати для цього відповідні компетенції. Робота депутата, до якої звикли люди – тиснути кнопки, це, для нормального депутата – 5% його роботи, а все інше – 95%. Це робота у комітетах над законопроєктами, аналітичними довідками, зустрічі із експертним середовищем, робота в тимчасових слідчих комісіях, а для мажоритарника – це ще й робота з виборцями. Тільки 5% по часу – це тиснути кнопки, а по зусиллях – ще менше.

Певним викликом, за словами Олександра Ковальчука, став для нього законопроєкт  щодо розмитнення авто на європейських номерах. На початку роботи з ним виникла потреба у зборі аналітичної інформації. Комунікував із аналітиками, представниками громадського сектору, митницею. Була значна кількість запитань, які потрібно було вирішити для розуміння ситуації, зокрема, яка кількість таких автомобілів перебуває в країні. Це було важливо і в контексті того, що з такими авто траплялися дорожньо-транспортні пригоди та з їх допомогою вчинялися злочини, а хто привіз сюди це авто – було незрозуміло. Консультувався у той час із очільником Міністерства внутрішніх справ Денисом Монастирським, бо не знав, чи варто піднімати давню історію із такими автомобілями. Колеги депутата називають такі історії “бородатими”, тобто нецікавими та непопулярними. Але в цій ситуації Олександр Ковальчук каже, що хотів допомогти людям розмитнити автомобілі, прибрати корупційну складову (забрати оціночну вартість при розмитненні, а залишити лише рік, об’єм і тип двигуна), посприяти правоохоронній системі, у якої були складнощі із притягненням до відповідальності людей, які вчиняли злочини на таких авто.

Детальніше про роботу Олександра Ковальчука над законопроєктом  щодо розмитнення авто на європейських номерах можете прочитати у матеріалі на сайті ОПОРИ.

Депутат каже, що нещодавно парламент розглядав законопроєкт про розмитнення автомобілів у “Дії”, але він не отримав підтримки. Цей акт готувала його команда, передала Мінцифрі, а згодом його до парламенту вніс Кабмін.  На думку Олександра Ковальчука, про цей законопроєкт було важливо правильно прокомунікувати із народними депутатами. У свій час про акт щодо розмитнення авто на європейських номерах  він розповів 300 депутатам, аби ті підтримали ініціативу.

Зараз Олександр Ковальчук у роздумах, чи варто подавати законопроєкт про розмитнення у “Дії” ще й від себе. Каже, що законопроєкт хороший, бо знімає корупційну складову і полегшує процедуру, але пригадуючи історію із розмитненням авто на європейських номерах, гадає, що може бути спротив. 

Ще один акт опинився у фокусі уваги під час зустрічі – законопроєкт про медичний канабіс (7457). Депутат розповідає, що робить зрізи щодо ставлення до цієї теми і має певні цифри. Однак каже, що у суспільстві ще немає розуміння, що йдеться про використання канабісу саме у медичних цілях. Олександр Ковальчук зазначає, що виступав би “ЗА” вирощування канабісу і виготовлення препаратів із нього під контролем в Україні по квоті Міністерства охорони здоров’я. У цьому депутат вбачає і плюс для економіки та створення нових робочих місць.  

Також депутат ділиться думками про свій законопроєкт щодо податку на доходи фізичних осіб (ПДФО). Каже, що метою акту було обмежити недобросовісне використання коштів ПДФО, які отримала громада через прикріплення на її території військовослужбовців і сплату цього податку. Тому запропонував формулу, аби 50% коштів із такого ПДФО йшло у громаду, де вони прикріплені, а 50% – у ті громади, де військові проживають. Олександр Ковальчук каже, що вже є певний спротив. Тому депутат думає, чи вносити цей законопроєкт, чи ні і потребує аналітики в питанні, яка ситуація у громадах зараз, скільки вони втратили коштів ПДФО.

Щодо законопроєктної роботи депутат розповідає, що для того, аби законопроєкт пройшов усі стадії у парламенті у кращому випадку треба 3 місяці, у гіршому – 6 місяців, а є законопроєкти, яким 7-8 років –  депутати беруть старі акти, але хороші і починають їх “реінкарнацію”. На черзі до розгляду у Раді більше 1,5 тисячі актів, тож їх усіх знати депутату – нереально.

Олександр Ковальчук каже, що є багато класних ініціатив, які стали законами, є і помилки, які депутати ще можуть виправити, але проблема у тому, що не вміють розповідати людям про позитив від прийнятих рішень і не мають такої можливості. Бувають ситуації, коли ініціативи парламентарів стикаються із хейтом. Депутат розповідає, що й він тепер уже уважніше ставиться до просування ініціатив, які можуть викликати значний негатив. Тим не менш, важливо, аби суспільство відслідковувало, що каже депутат і що він робить. Якби депутати знали, що їх спитають, чому голосували так і так, то можливо вони по-іншому б чинили. 

Зі своєї практики депутат розповідає, що раніше у людей було більше інтересу до роботи парламентаря. Вони приходили у громадську приймальню з питаннями, хоча й часто з тими, які перебувають не у компетенції депутата чи не відповідають його можливостям. Зараз таких звернень стало менше. Здебільшого комунікація з виборцями відбувається онлайн – десь 95%: це соціальні мережі, включення у телемарафон. Що стосується команди, то це практично соціальні мережі, рідше  – громадська приймальня, але тих зустрічей зараз мало. З людьми депутат часто спілкується у волонтерському центрі, де про проблеми розповідають волонтери. Також депутат виїжджає на окуповані території (Херсон, Миколаїв), а там, каже, свої проблеми і вони зовсім інші у порівнянні з “тиловими”.

Про публічні консультації щодо законопроєктів депутат каже, що це – корисний інструмент, особливо якщо закон резонансний і суспільноважливий. Звісно, проведення консультацій вплине на швидкість прийняття рішень у Раді, але їх результати можуть бути корисними.

Якщо ж законопроєкт містить лише технічні правки – то потреби проводити консультації депутат не бачить. Також Олександр Ковальчук каже, що до консультування слід підійти виважено, аби уникнути маніпуляцій громадською думкою.

Після завершення навчання у Академії обрані команди майбутніх аналітиків отримають змогу провести публічні консультації із народними депутатами у певних тематиках. 

Підписуйтеся на сторінки ОПОРИ у соціальних мережах Facebook та Instagram, там ми ділимося інсайтами із наших освітніх заходів та зустрічей.

Довідково: Проєкт «Практична аналітика для парламенту» реалізується Рівненською обласною організацією Всеукраїнської громадської організації «Громадянська мережа «ОПОРА» в межах Програми USAID «РАДА: наступне покоління», що виконується ГО «Інтерньюз Україна».

Ця подія стала можливою завдяки щедрій підтримці американського народу через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID). Зміст не обов’язково відображає погляди USAID чи уряду Сполучених Штатів.

Подія здійснюється в рамках Програми USAID «РАДА: наступне покоління», яка є п’ятирічною ініціативою (2021-2026), що впроваджується ГО «Інтерньюз-Україна». 

Детальніше про Програму: https://internews.ua/rang, https://www.facebook.com/usaidradaprogram/