Протести під Радою, сотні зустрічей і пошуки компромісів: як нардеп Олександр Ковальчук писав закон про “євробляхи”

Скрін з відео, яке розміщене на сайті політичної партії “Слуга Народу”.

18 лютого Верховна Рада підтримала у першому читанні законопроекти № 4643-д і № 4644-д, які передбачають зміни до Податкового та Митного кодексів і мають вирішити питання розмитнення автомобілів на єврономерах. Власникам “євроблях” пропонують розмитнення протягом 180 днів. Вартість процедури – близько тисячі євро.

Ці законопроекти зазнавали чимало критики серед власників “євроблях” і тих, хто вже розмитнив авто значно дорожче – під стінами парламенту не раз влаштовували демонстрації. Тим не менше, законопроекти вже чекають на друге читання.

ОПОРА поспілкувалася з головним автором проектів, народним депутатом-мажоритарником з Рівного від “Слуги народу” Олександром Ковальчуком. Він розповів про шлях, який пройшли проекти, з ким їх обговорювали автори і як шукали порозуміння з різними сторонами.

— Президент Володимир Зеленський, напередодні виборів, обіцяв вирішити ситуацію з “євробляхами”. Цікаво чи ініціатива створення такого проекту пішла від Президента? Інакше чому Вас зацікавила ця історія? 

Як це було. Отже, Рівненщина, Волинь, Закарпаття, Львівщина – Західна Україна, в принципі, є основними гравцями на цьому ринку. На ринку таких машин. Історично, мені ця історія дуже добре відома, бо на початку – в середині 90-х я також після вищої освіти, щоб заробляти, був змушений працювати гонщиком тих машин, які розмитнюються. Тому я історично цю історію дуже добре пам’ятаю з практики і мені воно болить, або боліло. Тому для мене ця історія не чужа, я можу про це говорити не з книжок, а з практики.

Рівненщина, потім мій особистий досвід, потім те що пообіцяв Президент під час виборів – що розмитнення буде доступнішим, прозорішим і так далі. Ніхто нікого не змушував, це була власна ініціатива пробувати зробити щось, що зробить процес прозорішим і закриє тему того ганебного євробляхерства як такого. Бо вона була штучно створена обома сторонами – і державою, яка прийняла закони, які дали можливість, і людьми, які скористались цією можливістю. Потім звичайно вже її переформатували в таку напівпрозору схему ввезення.

Далі – цей закон відноситься до діяльності нашого профільного комітету – митна і податкова сфери діяльності, в якому я працюю (Олександр Ковальчук є заступником голови комітету  з питань фінансів, податкової та митної політики – ред.).

Я почав у цій темі розбиратись і поки я готував законопроект свій, інші народні депутати зареєстрували 8 законопроектів до того як я ще свій вніс. Тобто, чому я так довго його розробляв? Тому що, перше – у нас найбільш продуктивний комітет і часу на розробку цього проекту завжди було дуже мало. Плюс у мене завжди було дуже багато комунікацій, я збирав інформацію.

— З ким відбулася комунікація по законопроектах?

Не тільки в цьому законопроекті, а і по іншим, я ставлю собі за мету врахування інтересів трьох сторін: це бізнес, це люди і це держава. І от для того, щоб зробити щось таке, що влаштовує всіх, треба було відповідно комунікувати з людьми, які є бенефіціарами цього процесу. Тобто – власники тих автомобілів, ті хто їх раніше приганяли і на тому заробляють, ті хто купили їх там, не знаю, з документами і, відповідно, без документів. На цьому ринку відбувався просто хаос величезний, величезний хаос. Тобто, люди і бізнесмени (ті, хто приганяв автівки), їх можна так назвати.

З боку держави комунікували, ну, практично, з усіма дотичними міністерствами: Міністерство фінансів, податкова, митниця. Також була співпраця і багато зустрічей і офіційних, і в Zoom, і кулуарних з Міністерством внутрішніх справ, а це прикордонна служба і патрульні. Була зустріч з Геращенком (Антоном Геращенком – заступником міністра внутрішніх справ – ред.) особисто. У нього в кабінеті ми робили величезну зустріч, де були патрульні, правоохоронці різних категорій  і прикордонна служба.

Відбулося спілкування з Міністерством інфраструктури, транспорту, з Криклієм (Владислав Криклій – міністр інфраструктури – ред.) і в нього було декілька зустрічей і з його заступниками було багато зустрічей.

Зустрічались з Міністерством екології стосовно норм євро 2,4,3,5 і так далі. Були зустрічі з автовиробниками – буквально одна зустріч невелика, тому що їх інтересів в тому мало.

Ідея була спочатку зробити один закон, який вирішить всі проблеми. Але розібравшись з цією історією стало зрозуміло, що це нереально зробити. (..), Вирішили розділити на дві частини і першим законом вирішити проблему існуючу – тих євроблях, які вже є на території України з порушеннями термінів – 5, 7, 8, 10 років тому приїхали. А далі, проголосувавши цей закон по бляхах, і вирішивши цю проблему, ми сказали що будемо працювати над основним законом, той який буде стосуватись новоприбулих, так би мовити, тобто тих, які будуть приїжджати.

Для розуміння, за оцінками митниці, на території України є на сьогоднішній день – близько 500 тисяч нерозмитнених “євроблях”. (…) Ми можемо тільки припускати що з тих 500 тисяч приїде розмитнюватись там 100 тисяч, 150, 120, ну ми не знаємо. Але задача стояла так: створити такі умови, щоби навіть якщо в людини ця машина є, щоби він приїхав і її розмитнив. І це було останній раз. Тобто цей закон ставить крапку в цій всій історії. Чому я так можу говорити?  Ну тому що ми, ну реально створили умови – це і вартість, це і те що ти можеш не платити 170 тисяч штрафу, якщо їдеш через кордон. Ми пишемо, що ти заплатиш лише вісім з половиною тисяч добровільного внеску, виїдеш за кордон на цій машині, знімеш її з обліку, якщо вона ще не знята з обліку, вернешся і по пільговому тарифу розмитниш.

Вирішити, щоб добре було всім – не вийде. Треба йти на поступки. Які поступки? Міністерство фінансів не підтримує цей законопроект, бо вважає, що власники транспортних засобів мали б платити більше. Ті, хто розмитнились “в білу,” вважають що це несправедливо, тому що “чому вони мають платити менше, а ми платим більше?”

Отримали величезну кількість негативу, звичайно, з усіх боків, тобто всі були незадоволені і звинувачували нас в тому, що ми створюємо якусь корупційну схему, яка буде приносити ініціаторам якісь мільйони доларів.

— Як Ви комунікували з цими противниками?

Ніяк. Ми просто робили свою роботу, я не звертав уваги.

— Ви не запрошували до співпраці людей, які, можливо, мали якусь конструктивну критику?

Це сторона, яка, розуміючи, що в тому законі немає нічого корупційного, але публічно заявляючи що там є корупція, є недоговороздатною. Тобто про що говорити з людиною, яка добре розуміє суть, але публічно комунікує що це проблема яка робиться, от про що говорити?

— Це “Авто Євро Сила”, я так розумію?

В тому числі.

— Мабуть, це така основна організація.

Не тільки. Є люди, які орієнтуються на них, читають і думають “ага, дійсно, там дійсно є корупція”, бо ж люди не читають тіло закону, вони слухають, що хтось сказав. Коли вийшла перша редакція цього законопроекту і всі перечитали і зрозуміли, що там нічого немає, що насправді створюється прозора процедура, зрозуміла процедура і така що може вирішити проблему. Ось… історія зі звинуваченнями в якійсь корупції, або лобізмі, вона просто зникла. Але після цього ніхто не прийшов і не сказав типу “вибачте, ми там були не праві”.

Власники автомобілів на європейських номерах неодноразово збиралися біля ВР, вимагаючи голосування за інший проект – 3704, який скасовує акциз під час оподаткування авто. Їх не влаштовувало, що проекти 4643/44-д пропонують розмитнювати автівки дорого (окремі нарікали, що ціна авто дешевша за мито) і нема жодних пільг. Фото: Олег Богачук, Цензор.НЕТ

— Коли Ви співпрацювали з стейкхолдерами, від кого йшла ініціатива – Ви шукали адекватні джерела інформації чи вони до Вас звертались, знаючи що Ви працюєте над цим проектом? 

Я сам, як правило, і команда моя, яка в Києві працює, юристи. До них стояла задача: зібрати всю інформацію у митниці, у податкової, у інших ЦОВВів (центральних органів виконавчої влади – ред.). Були такі представники різних асоціацій і сил, які самі виходили на зв’язок і цікавились просто: а як воно буде насправді? І таких теж було дуже-дуже багато зустрічей і в стінах комітету ми запрошували людей з різних куточків країни. Вони говорили, що вони представники  асоціацій або там власників автомобілів, але ми не перевіряли – за ними стоїть 100 чоловік, 200 чи 500. Ми бачили що вони в темі, що вони розуміються на тому і ми з ними спілкуватися.

Ну і також у Рівному дуже багато людей, які займаються цим бізнесом, у нас є з ким спілкуватись. Я не знаю, ну, мабуть, півтора десятка зустрічей різних з тими, хто в темі, хто займається і більше для того щоб звірити карти, не консультуватись там.  Консультація це складно, тому що кожен бачить тільки своє отаке маленьке. А ми ж, коли говоримо про цю історію: а) ми говоримо про всю Україну, б) ми говоримо про проблеми 13-го року, 14-го, 15-го, різних країн, звідки машини їхали. А вони їхали з усього світу, ну фактично більшість із них з Європи, але і інші теж є. Тому ми просто збирали різні думки. І тестували – “а що якщо буде от так? О, так було би супер!”. Але ніхто не вірив що це можливо в принципі. Тому що вже за там десятки років існування цього бізнесу всі вже в принципі звикли що от воно знаходиться в такій напівсирій, напів схематозній історії.

— Які форми комунікації переважали: чи це були більше там запити, чи, як Ви сказали, зустрічі чи ще щось?

Ну, враховуючи що це було ще в позаминулому році, початок, ще до ковіду, були більш живі зустрічі, а потім ми перейшли в телефонні розмови більше.

— А бувало так що думки різних зацікавлених сторін суперечили одна одній?

Звісно.

— Як Ви шукали компроміс? Як взагалі в таких ситуаціях діяти?

Тут треба брати відповідальність. От, наприклад, хтось пропонує якусь норму, яка вирішує там проблему людей, які живуть близько до кордону, і це притаманно тільки тим людям, які живуть біля кордону, тому що вони перетинають, використовують ці машини для роботи. От вони говорили тільки про те, що цікавить тільки їх там, але не більшість. Ми, все ж таки знаходимось тут, на території України, ця проблема не цікавить більшість – не робить нічого ні кращого, ні гіршого. Тому брали з позиції вирішення проблеми для більшої кількості людей – ми віддавали перевагу нормі, яка вирішує проблеми більшої кількості людей.

— Коли Ви спілкувалися з людьми, які були проти, можливо, були випадки коли  вони Вас в чомусь переконували?

Була така історія, що люди говорили про те, що треба врахувати інтереси АТОвців, малозабезпечених, інвалідів. Я говорив що: так, дивіться, от давайте так, давайте от цей закон він буде один для всіх  (…) Я ж з повагою відношусь і до АТОвців і з розумінням до чорнобильців, афганців і інших, але якщо ми почнемо ділити українців знову на більш постраждалих, менш – цей закон, я сказав зразу, не злетить. Він має бути один для всіх.

Знову ж таки є така практика популізму, коли починають вставляти правки депутати, от давайте для цих зробим так, а давайте для цих зробим так. Це так, щоб сподобатись комусь. (…) Я говорив що ні, давайте не будемо ділити, давайте зробимо один для всіх, ну тому що починаєш когось виділяти і починають називати різні групи і тоді виходить, що всі українці якимось чином від чогось постраждали.

— Може ви пригадаєте найяскравіші випадки зустрічей? Можливо, з поліцією?

З поліцією – це було відкриття теж для мене, вони говорили про те, що, здається, в листопаді база даних Нацполу буде об’єднана з базою даних митної служби і прикордонної служби і це дасть можливість патрульному, відкривши планшет і внісши туди інформацію про транспортний засіб, побачити всю його історію з першого дня перетину кордону – раніше такого не було. Це дуже круто, тому що раніше ну фактично у того хто зупиняє такий автомобіль не було інформації. І в листопаді вони сказали, що ця проблема знімається повністю. Це дало мені розуміння в той момент, що я можу говорити людям, що дивіться, чому цей раз останній – тому що якщо ви не розмитнитесь цього разу, пройде пільговий період і тоді поліція буде мати можливість і інструмент, щоб оштрафувати, або притягнути до відповідальності. Раніше такого не було. Ось це було дуже важливо.

— Це в принципі законопроект, який має вирішити давню вже дуже проблему, Ви спілкувалися з дуже багатьма, я так зрозуміла, стейкхолдерами, наскільки багато серед них було тих, хто дійсно розумівся в темі, експертів? Чи можете Ви сказати що фахові міністерства реально розуміли цю проблему і пропонували якісь рішення?

Рішення… Були б у них рішення вони б собі написали такий закон. У них же є законодавча ініціатива, у Кабміну я маю на увазі.

— Ну вони ж щось вирішували.

Так, але ж це більше наше, це більше політичне рішення все ж таки, бо для Міністерства фінансів головне, щоби гроші просто впали, для інфраструктури – щоб ТО (техогляд) всі проходили, для Міністерства внутрішніх справ – щоб зареєстровані всі були. Кожному своє окремо важливе, але нам, як політикам, важливо це все консолідувати у вигляді закону і запустити в роботу. Тому очікувати що хтось  візьметься і напише закон, який враховує інтереси всіх інших в собі, ну я би не став. Тому тут ми й берем на себе цю відповідальність, цю місію таку. Ну і, до речі, це все відбувається в постійній комунікації з Офісом простих рішень. Тобто там є спеціалісти в офісі простих рішень у Саакашвілі, хороша команда, міжнародний досвід бо вони це проходили у себе в Грузії, вони також працювали на інших митницях, до речі у світі є така.

— А як щодо комунікації з депутатами?

Зі всіма спілкувався, крім ОПЗЖ. Вони теж там будуть голосувати, але не будуть – мені їхня позиція зрозуміла.

Зі всіма іншими дуже багато було зустрічей, розмов, в мене було одне прохання – якщо ви дійсно бачите в проекті закону якісь застереження, або якісь є рекомендації – дайте знати до першого голосування. Ось, і я нічого ні від кого не отримав – ні критики, ні порад, ні рекомендацій і більшість з тих, хто сказали що будуть голосувати – вони і проголосували.

— Ярослав Железняк з “Голосу”, наприклад, критикував проект на ВВС.

З Железняком я про це багато раз говорив, він ще ж і працює в моєму комітеті, був першим заступником, він сказав що вони не будуть підтримувати, ну а чому – можна у них запитати краще. Але не будуть. І скільки раз у мене було розмов, бо я не міг зрозуміти чому? Реально.

— Думка така, що  і дорогу автівку можна так само розмитнити, як дешеву.

Але точно не про це, тому що, коли статистику ми піднімали, там дорогих автівок, якщо там буде 1-2% від усієї кількості, ну то може вони будуть, я не знаю. Але ми ж з вами говорили, що ми приймаємо ту сторону, яка є більшістю. Для більшості це вирішує? – Все, тоді приймаємо. Бо якщо почнемо знову ділити, а ми ж сказали, що ми відходимо від інвойсної ціни автомобіля, то зараз вертатись знову, щоб зламати весь закон заради 2% не було змісту.

— До другого читання готуються проекти, можливо відбуваються якісь нові комунікації з стейкхолдерами, з зацікавленими сторонами?

Звичайно, постійно.

— Дуже багато буде змін? 

Якщо я не помиляюсь, до двох законопроектів разом десь 117 або 127 правок надійшло до двох законів.

Деякі норми ми врахуємо, як правило, деякі врахуємо редакційно або частково, але переважна більшість буде відхилена. Ну тому що переважна більшість їх вносить ті норми, які ламають суть закону, от, не є можливими для виконання. Тобто не знаю з якою метою – або депутати не почитали закон, або знову хочуть комусь сподобатись, ну вони будуть відхилені. Це нормальна практика коли депутати вносять свої правки, бо вони так це бачать.

Там є одна тільки норма, якої раніше не було, яка буде скоріш за все врахована – це та, що передбачає таку штуку, що цей закон буде діяти для всіх машин старших за 5 років.

— Ви надалі плануєте вдосконалювати закони, можливо у вас виникли нові ідеї?

Так. Ми представили на Нацраді реформ з Саакашвілі, з Президентом минулої п’ятниці (19 березня – ред.) основний закон і це теж я також обіцяв, що як тільки закінчиться робота над законом про бляхи, ми переходимо до роботи над основним законом. Це той, який буде про розмитнення для всіх, які скажем там “в білу” розмитнюються.

На засіданні Національної ради реформ представили нову модель розмитнення всіх транспортних засобів. Фото Офісу простих рішень

Він більш складний буде. Цей був складний, той буде супер складний, тому що в тому суперскладному є нові автомобілі, є супер дорогі автомобілі, там вже є і мерседеси, роллс-ройси, ламборджині і все, і є дешеві автомобілі, яким там, не знаю, 7-8 років і там якийсь фольцваген або ауді або опель.

Скільки часу візьме – не знаю, він нереально складний. Ну от реально. Я думаю що в цьому році ми його розробимо, навіть винесемо, пройдемо комітети і все – і тоді це буде завершення цієї перемоги, реформи.

З депутатом спілкувалася Анна Калаур
Координаторка проєкту «Депутат та зв’язку» у Рівненській області

Довідково: проєкт «Депутат на зв’язку» реалізується Рівненською обласною організацією Всеукраїнської громадської організації «Громадянська мережа «ОПОРА» за підтримки Програми USAID РАДА, яка виконується Фондом Східна Європа.