У Рівному вважають, що знищити виборче «гречкосійство» в Україні можна через системну роботу з молоддю

Просвіта молоді, забезпечення притягнення до відповідальності винних у підкупу, запровадження відповідальності за «виборчу благодійність» та дочасну агітацію. Такі варіанти зменшення проявів підкупу виборців запропонували учасники.

На жаль, скільки виборчих кампаній не відбувалося в Україні, жодна не обходилася без сумнозвісного «гречкосійства» у різних формах. Реальних вироків за підкуп виборців є вкрай мало, а тому це ще більше «стимулює» партії та кандидатів грішити такою практикою отримання прихильності у громадян.

«Отримані результати руйнують певні стереотипні уявлення про підкуп виборців – на кого він частіше спрямований, хто швидше за все готовий піддатися спокусі і коли. Мені видавалося, що присутність моменту підкупу є більшою в українських реаліях, але як виявилося лише 11,4% респондентів говорять про те, що до них зверталися з пропозицією винагороди за їх голос, а понад 88% говорять, що до них такої пропозиції не надходило, що вони не чули про таке», – зазначив регіональний координатор Громадянської мережі ОПОРА Андрій Токарський під час проведення гри-виклику «Як сказати гречці «НІ»?», яку ОПОРА провела в Рівному 17 грудня для місцевих експертів з виборчих питань.

Про що говорить дослідження?

Із 22 жовтня до 12 листопада 2021 року Фонд «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва спільно з Київським міжнародним інститутом соціології провели дослідження різних аспектів ставлення українців до підкупу виборців. Воно було проведено на замовлення Громадянської мережі ОПОРА за підтримки американського народу, що була надана через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID). Дослідження проводилось  методом CATI (телефонні інтерв’ю з використанням комп’ютера; computer-assisted telephone interviews) на основі випадкової вибірки номерів мобільних телефонів. Загалом було опитано 2003 респондента.

Якщо подивитися у розрізі регіонів, де найбільше респондентів відповіли, що до них зверталися з пропозицією підкупу, то це саме на Західній Україні – понад 14%. Натомість на Східній Україні лише трошки більше 6% респондентів відповіли, що була така пропозиція.

Результати дослідження також показали, що серед осіб, які стверджують про те, що їм пропонували винагороду за голос, відсоток представників сільського населення – 13,4%. Натомість тих, які проживають у великих містах  (500 тисяч  і більше населення) – 11%,  у середніх  містах  (100 тисяч – 499 тисяч) – 10,1%, у невеликих містах (до 100 тисяч) – 8,3%.

Звісно, важливо враховувати, що різні групи виборців схильні неоднаково відверто говорити про свій негативний досвід та довіряти опитуванням як таким.

Якщо розглядати за релігійною та конфесійною приналежністю, то громадяни найчастіше відповідали, що стикалися з пропозиціями проголосувати в обмін на грошову винагороду віряни Української греко-католицької церкви (17,6%), віруючі Української православної церкви рідше стикалися з цим – лише 8,8%, серед атеїстів таких ще менше – 8,3%.  Зауважимо, що вибірка не здійснювалася за релігійною ознакою, а людей запитували, яку релігію вони сповідують чи не сповідують жодну. Серед опитаних не виявилося представників протестантських церков.

Частка виборців з неповною середньою освітою, які стикалися з підкупом складає 16,5%, з вищою та неповною вищою освітою –  11,6%, з повною середньою – 11,1%, з середньою спеціальною – 10,4%.

Серед людей, які готові і вважають, що можна отримувати кошти від кандидата, коли він просить проголосувати за нього, надаючи певні матеріальні блага, найпоширеніший мотив – коли цей кандидат і так їм подобається: таких 25,2%. Якщо про це попросять люди, яким виборець довіряє – 8,5%. Якщо виборцю запропонують справедливий розмір винагороди – 6,3%. Якщо виборець буде впевнений /-а, що це не призведе до проблем чи негативних наслідків для нього особисто – 13,3%. Все залежить від конкретних обставин – відповіли 18%. Дві третини респондентів (64,5%) не готові розглядати пропозицію продажу голосів за жодних обставин.

Цікаво, що серед людей, які готові продати свій голос найбільший відсоток молоді. Результати дослідження руйнують стереотипний тренд «Забери паспорт у бабусі». Виявляється, що до вікової категорії, яка більш за все готова продати свій голос на виборах потрапляють молоді люди від 18 до 29 років, відсоток тих, які не готові продати свій голос за будь-яких обставин серед них становить 49,1%. А якщо брати людей віком від 50 років і вище, то такий показник становить більше 70%: 50-59 років  – 71,0% , 60-69 років  –  70,9%, 70 і більше років  –  73,1%. Показово, що серед молоді віком від 18 до 29 років 30,3% зазначили, що їх готовність продати свій голос на виборах залежить від конкретних обставин, тобто такий варіант вони розглядають, а 37,3% – якщо кандидат їм і так подобається.

Як зазначили учасники дискусії, проблема виникла в тому, що з молоддю практично ніхто не працює в контексті такої просвіти. Якщо у дошкільних закладах ще проводиться виховна робота, то у школах більший акцент на отриманні інших навичок. Також зауважували, що молодь завше була непевним електоратом і здебільшого політичні сили орієнтували свою виборчу кампанію на старшу аудиторію. Лише під час останніх виборів партія «Слуга Народу» створила креативну кампанію, спрямовану і на молодшу аудиторію. Хоча явка під час цих виборів і не була найвищою за часи незалежності.

Якщо ж подивитися за територіальним принципом готовність виборців пристати на пропозицію підкупу, то найбільший відсоток людей, які неготові за будь-яких умов продати свій голос проживає на Заході країни (70,3%) та на Сході (66,0%). Натомість у Центрі та на Півдні таких людей менше: 62,6% та 60% відповідно. При цьому середній показник у державі  –  64,5% виборців.  Примітно, що найбільшим стимулом для виборців усіх регіонів пристати на пропозицію було б те, що кандидат чи кандидатка і так йому подобається.

Серед людей, які готові продати свій голос, таких людей, які позиціонують себе як вкрай бідні   –  21,7%, бідні  –  24,4%, умовно-забезпечені  –  26,3% та забезпечені  –  29,3%.  Якби матеріальне становище мало визначальний вплив, то навпаки, саме забезпечені громадяни були б більше категоричними у несприйнятті підкупу.

Учасники дискусії зауважили, що, на жаль, спостерігається така незрозуміла і негативна тенденція, що люди, які краще забезпечені і мають, здавалося б, кращий доступ до освіти, насправді показують вищий показник готовності продати свій голос.

Дуже поширеним явищем в Україні досі залишається «виборча благодійність». Уже звичним є роздача благодійної допомоги від імені фондів та громадських організацій, які є практично в кожної політичної партії чи кандидата. Щодо цього явища результати дослідження показують, що 42% респондентів позитивно ставляться до ініціатив кандидатів і партій щодо надання медичних препаратів, продуктів, техніки, організації дозвілля і розваг, благоустрою території, допомогу армії, церкві напередодні виборів. 51,5% виборців вважають це негативним, а ще 6,5% – важко відповісти. При цьому, серед тих респондентів, які готові за певних умов «продати» свій голос, значно більше людей позитивно ставляться до «благодійної» допомоги суб’єктів виборчого процесу перед виборами. Таких 51,1% проти 37,3%, які не готові продати свій голос за жодних умов. Більш прихильно до такої форми діяльності кандидатів/партій ставиться молодь (54,3% позитивно, серед осіб 70+ років таких лише 30,3%), жінки (45,8% позитивно, серед чоловіків 37,3%) та віруючі різних конфесій (44% позитивно, атеїсти  –  32,5% позитивно). Саме ці групи виборців зазвичай є ключовими цільовими аудиторіями передвиборчих благодійних заходів.

Учасники дискусії зазначили, що дуже часто виборці просто не задумуються про те, що кандидати маніпулюють їх думкою, коли надають благодійну допомогу. Вони просто не бачать у таких проявах благодійності порушення виборчих стандартів чи законодавства. Люди часто кажуть про те, що якщо хоче кандидат щось робити у нас у дворі, то хай робить. В українських реаліях це вже норма, тому свідомість людей швидко не зміниш.

Які заходи треба здійснити, щоб ставлення до підкупу серед молоді змінилося?

Велика проблема у тому, що молоді взагалі не розповідають про те, що існує відповідальність за підкуп виборців. Безумовно проблема також полягає у тому, що така відповідальність за підкуп в Україні розглядається як потенційна, але не як реальна. Деякі справи про підкуп роками розглядаються у судах, хоча одиничні випадки притягнення до відповідальності таки є. Разом із тим, як зазначають учасники заходу, значна частина молоді розглядає Україну як тимчасове місце проживання, адже не планує здавати ЗНО, а хоче вступати до закордонних закладів освіти. Тому вони не завжди задумуються над тим, як їх вибір вплине на життя країни у подальшому.

Активісти зазначають, що питанню просвіти молоді не приділяється належна увага у школах. Вивчення права зазвичай є теоретичним, а тому діти недостатньо обізнані щодо функціонування органів влади та процедури проведення виборів. Однак, молодь має бачити приклад якісної самоорганізації спільноти, насамперед – у школах та вищих навчальних закладах повинні належно формуватися і працювати органи самоврядування. Потрібно розвивати таке самоврядування, щоб молодь долучалася до прийняття рішень ще у закладах освіти. Якщо у громаді є гарні практики самоврядування і залучення молоді до прийняття рішень, то цими практиками слід ділитися з іншими, пропагувати такі історії успіху. Школярів та студентів варто максимально залучати до громадсько-політичного життя громади.

«Молодь має починаючи зі школи, чи навіть дитячого садочка мати інструменти, які дозволяють їй брати участь у процесі прийняття рішень. Нехай на початках це буде вибір кольору, в який має бути пофарбована класна кімната, в подальшому – більше і більше. З таким підходом молоді люди, що йдуть голосувати вперше, розумітимуть, що вони на щось впливають на рівні держави чи громади. Думаю, мало хто захоче цей вплив поміняти на «гречку». В цьому ключі є дуже важливим також залучення молоді до інститутів громадянського суспільства, існуючих, чи тих, які молодь створить сама для себе», – наголосив Іван-Богдан Чорнобай, довготерміновий спостерігач Громадянської мережі ОПОРА.

Комунікувати з молоддю важливо через ті засоби комунікації, які найбільш прийнятні для такої цільової аудиторії – TikTok, Instagram. Було б чудово формувати культуру пропагування свідомого вибору і відповідальності кожного за життя держави, важливість підтримки соціальних ініціатив у інфлюенсерів – блогерів, людей із тисячами підписників, які здатні впливати на сприйняття світу молодими людьми.

Як побороти «передвиборчу благодійність» і адмінресурс?

 «Потрібно щоб правоохоронці були незалежними і робили свою роботу. І щоб виборці не голосували за політиків, які підкуповують чи застосовують адмінресурс», – зазначив Святослав Клічук, депутат Рівненської міської ради.

Учасники заходу зауважили, що на цьому етапі дуже складно пояснювати людям, що «передвиборча благодійність» це не благодійність, а по факту «купівля» голосів виборців. Дуже часто політичні партії та кандидати практикують таку благодійність до початку офіційного старту виборчої кампанії і таким чином готують собі електоральне поле, уникаючи відповідальності за непрямий підкуп. Саме тому варто подумати про те, щоб запровадити відповідальність за порушення демократичних стандартів виборів і дочасну агітацію.

Треба проводити просвітницьку кампанію, під час якої чітко розділяти поняття благодійності, меценатства та політики. Виборці мають розуміти, що політика – це про системні зміни, а благодійність – це про безкорисливість.

Для того, щоб ефективно боротися із адмінресурсом варто змінювати свідомість громадян і розповідати їм про те, з яких ресурсів формується державний бюджет. Люди мають розуміти, що це не кошти політиків, а кошти платників податків. Якщо таке уявлення у виборців буде сформовано, то будь-який адмінресурс буде абсолютно неприйнятним в їх очах.

У напрямку просвіти виборців ще є над чим попрацювати: як представникам громадського сектору, так і органам влади. По-перше, для цього кожен має бути амбасадором чесних виборів.

Післямова

Детальніше ознайомитися із результатами дослідження ставлення українців до підкупу виборців можна за посиланням.

Також про підкуп виборців, як до цього явища ставляться українці нині, чи вважають вони, що підкуп здатен вплинути на результати виборів можна послухати у 5 випуску подкасту «Діємо відповідально». Його можна знайти на каналі Громадянська мережа ОПОРА/Рівне у YouTube або ж на платформах Apple і Google Podcasts із назвою «Діємо».

За детальнішою інформацією, звертайтеся:

Михайло Балик, 0938338345, rivne@opora.org.ua