БУРШТИНОВИЙ КЛІНЧ: ЧОМУ РАДА НЕ УЗАКОНЮЄ РИНОК КАМІННЯ

Дата: 01.03.2017

opora 20x20 burshtyn

Бурштинова лихоманка давно стала однією з головних проблем України, однак вирішувати її в легальному полі депутати не поспішають, пише видання Insider.

На початку лютого в парламенті розглядався законопроект “Про видобування та реалізацію бурштину”. Однак у Верховній Раді зійшлися у символічному клінчі дві групи нардепів: представники бурштинових регіонів та решта парламентарів. Ані поступитися, ані домовитися не вийшло. Як наслідок, законопроект 1351-1, що повинен був урегулювати видобуток бурштину старателями, відхилили. Що це значить для заангажованих регіонів та всієї України – читайте далі.

Нагадаємо масштаби проблеми, що так і лишилась невирішеною. Станом на зараз, на один легально видобутий кілограм бурштину припадає 75 нелегальних. Це співвідношення наводиться у дослідженні “Проблема видобутку бурштину: сучасний стан та перспективи вирішення”, яке підготували фахівці Служби інформаційно-аналітичного забезпечення органів державної влади. Відтак, за офіційними даними, майже 99% бурштинового ринку сьогодні знаходиться в тіні.

burshtyn

“Українські компанії, які мають державні ліцензії на видобуток бурштину, щорічно зараз видобувають близько 4 тонн цього матеріалу, але очевидно, що насправді, це лише невеликий офіційний відсоток. Насправді за оцінками експертів незаконний видобуток бурштину знаходиться – явіть собі! – в діапазоні 150-300 тонн на рік”, – заявила віце-спікер Ірина Геращенко при розгляді законопроекту.

За словами заступника міністра екології Світлани Коломієць, щорічний дохід в обхід держави від тіньового виробництва бурштину складає до 300 мільйонів доларів.

Нелегальний видобуток бурштину завдає непоправної шкоди українським лісам. Станом на 2016 рік вже пошкоджено 3,5 тис. га лісу. Начальник Житомирського обласного управління лісового та мисливського господарства Андрій Курінський у 2015 році називав вартість рекультивації 1 га лісу: від 100 до 400 тис. грн. Відповідно, “бурштиновий клондайк” вже коштує державі від 350 млн до 1,4 млрд грн. Водночас, ще раз підкреслимо, держава отримує не більше 1% податків з ринку обсягом 300 млн доларів на рік.

Отже, факти кажуть, що зволікання з вирішенням проблеми означає щоденні втрати для країни.

Як проблему вирішують зараз

Станом на тепер для боротьби з незаконним видобутком бурштину є два механізми. Це кримінальне переслідування та вилучення каміння на користь держави. Але масштаби лиха тільки ростуть.

Лише у Рівненській області протягом 2010-2015 років було конфісковано 3366 кг бурштину, як інформувало журналістів Головне управління Нацполіції у Рівненській області. За ці роки кількість конфіскованого бурштину зросла у майже 700 разів. Від 4,6 кг у 2010 році до 3,1 тонни – у 2015-му.

Рівненська журналістка Інна Білецька, що відстежує тему незаконного видобутку бурштину старателями з 2007 року, каже – кримінальна відповідальність недостатньо велика. Максимум, що загрожує порушникам – це умовний термін. Й то у випадку, якщо їх затримують з незареєстрованою зброєю або якщо вони чинять опір правоохоронцям. Штрафи у масштабах заробітку старателів мінімальні і нікого не лякають. А вилучений на користь держави бурштин нема де реалізувати, бо в Україні досі не створено повноцінного ринку для цього. Тому каміння, яке вилучають, часто просто лежить мертвим вантажем.

Що пропонували депутати

У парламенті було зареєстровано два законопроекти. Один, під номером 1351, – зняли з розгляду. Другий, під номером 1351-1, з 2015 року ставився на голосування п’ять разів. Він був прийнятий за основу, проте – так і не став законом.

Проект Закону № 1351-1 “Про видобування та реалізацію бурштину” передбачає дворівневу систему допуску потенційних старателів до бурштинових родовищ. На першому етапі потенційно багаті бурштином ділянки на аукціоні отримують великі підприємства – приватні або комунальні. І вже на правах користувача запрошують невеликі старательські артілі, кожна з яких не може отримати більше 5% площі родовищ. Весь видобутий бурштин пропонується централізовано реалізовувати через спеціальну біржу (ця біржа мала б стати прототипом легального ринку бурштину в Україні. – авт.).

Всі питання стосовно розподілу родовищ та допуску до них старателів у законопроекті пропонується віддати на вирішення обласним радам “бурштинових” регіонів.

Таку модель роботи на ринку бурштину запропонували депутати з Рівненщини та Житомирщини – регіонів, які найбільше потерпають від нелегального промислу. Від третього постраждалого регіону, – Волині, – в авторському колективі немає жодного представника.

Корупційні ризики

Ініціативу місцевих депутатів розкритикували їхні колеги по парламенту. Висновок комітету з питань запобігання і протидії корупції звучить так: “У проекті Закону виявлено корупціогенні фактори – проект акту не відповідає вимогам антикорупційного законодавства (рішення Комітету від 04 лютого 2015 р., протокол № 13)”.

Зокрема, корупціогенними факторами законопроекту названі положення статті 1, які дають визначення терміну “первинний надрокористувач”, статті 5 – щодо визначення строків користування бурштиноносними надрами, статті 16, якими надається право первинному надрокористувачу отримувати надра у користування без гірничого відводу.

Ці положення законопроекту не узгоджуються із приписами Кодексу України про надра та здатні створити умови для здійснення корупційних дій або виникнення корупційних відносин, – йдеться у висновку.

Експерти, які обізнані з бурштиновою проблемою, вказують на два основні моменти. Перший – тут мова йде про можливу видачу ділянок землі для видобутку без аукціону. Скажімо, є пункт про те, що коли один претендент подав заявку на старательску діяльність чи на створення артілі (якщо це юрособа) і ніхто протягом року не подав іншої заявки, то він отримує цю землю. За великі гроші зацікавлені цілком зможуть протримати ділянку за собою стільки часу, скільки буде потрібно, щоб не брати участь в аукціоні. А в бурштиновому “бізнесі” гроші дуже великі. Другий момент – можна уявити, якими цінними стануть місця в облраді в тих регіонах, де видобувається бурштин, бо ради, знову ж таки, отримали велику кількість повноважень.

Позиція фракцій

Як голосували нардепи, ми аналізували за допомогою онлайн-сервісу rada4you.org. Останнє голосування щодо проекту Закону про видобування та реалізацію бурштину (№1351-1), а саме – спроба прийняти його у другому читанні та в цілому, відбулося 7 лютого 2017 року. Результат голосування – закон не прийнятий. Голосів “за” – 158, “проти” – 5, 60 депутатів утрималися та 122 обранці не голосували.

Цікаво, що ніколи не голосує за врегулювання видобутку бурштину 111 народних депутатів. У всіх них своя мотивація. Очевидно, що принципово не підтримали законопроект, у якому містять корупційні ризики, і окремі керівники та члени комітету з питань запобігання і протидії корупції.

Під час голосування 7 лютого жодного голосу “за” не дали: група “Воля народу”, група “Партія “Відродження”, “Об’єднання “САМОПОМІЧ”, “Опозиційний блок”.

Позиція мажоритарників

У результаті голосувань за “бурштиновий” законопроект принципову позицію висловили депутати-мажоритарники з Рівненщини, які одноголосно його підтримали у всіх голосуваннях. Голосували за проект Закону і 83% мажоритарників з Житомирщини. Щодо народних депутатів, які у Раді представляють Волинську область, то одностайної позиції вони не продемонстрували. Рівень їх підтримки законопроекту становить 67%. Двоє з них, а саме Ірина Констанкевич та Степан Івахів, жодного разу не підтримали важливе для регіону питання під час голосувань.

Попри те, що проблема залишається нагальною і невирішеною, а також набула значного розголосу, ні місцеві депутати-мажоритарники, ні фракції урядової коаліції, не спромоглися запропонувати альтернативні рішення щодо найбільш дражливих моментів.

Концепція депутатів з постраждалих від бурштинового промислу регіонів не знайшла підтримки в Раді. Можливо, представники Рівненщини та Житомирщини не були переконливими в тому, щоби донести до колег своє занепокоєння та розуміння масштабів проблеми.

Але й конструктивної зустрічної пропозиції в парламенті не сформовано. В цьому питанні депутати віддали перевагу принциповості, а не ефективності.

“Я абсолютно переконана, що після прийняття цього закону ні на наступний ранок, ні за рік ми б не прокинулися у щасливому Поліссі, яке отримало б шалені інвестиції. – коментує проект закону журналістка Інна Білецька. – Чи можна назвати законопроект лобістським? Я вважаю, що так. Чи потрібно було його приймати? Як не парадоксально, теж так. Навіть у тому вигляді, в якому він є, це краще, ніж нічого”.

“Монополька” на бурштинових “місячних пейзажах”

На перший погляд, каменем спотикання став ризик монополізації майбутнього ринку бурштину. І в цьому огріху один одного звинувачують прихильники і противники законопроекту.

Єгор Соболєв, нардеп від фракції “Самопомочі”, очолює комітету з питань запобігання і протидії корупції. Власне, цей комітет дав нищівну оцінку законопроекту 1351-1 про видобування та реалізацію бурштину. А сам Соболєв, за даними сервісу rada4you.org, єдиний поміж усіх депутатів, що по цій темі завжди голосував “проти”. Він каже, що законопроект, який би він підтримав, мав би базуватись на створенні легальних робочих місць, конкурентних умовах роботи на бурштиновому ринку та на справедливому розподілі прибутків, бо надра належать державі та усім її громадянам в цілому. Натомість, бурштинова біржа і широкі повноваження обласних рад – це два способи монополізувати право на видобуток і реалізацію каміння.

“Окремі посадовці, які контролюватимуть більшість в конкретній облраді чи цю саму біржу, будуть несказанно збагачуватися. Я це пояснив одразу авторам і я пропонував їм виключити ці норми. На жаль, вони цього не зробили, тому я голосував проти”, – пояснив депутат свою позицію.

На питання, чи можна було спробувати все ж знайти компроміс і не відхиляти законопроект в цілому, відповів: “Потрібна добра воля авторів. А коли під словами “треба захистити людей” робляться монопольки для себе, то цієї доброї волі не буде”.

Микола Томенко став депутатом Верховної Ради за списком БПП, але вийшов з фракції, через що у березні 2016 року був позбавлений мандата. Ще у статусі депутат виступав співавтором законопроекту 1351-1 про видобування та реалізацію бурштину. І тоді ж він головував у комітеті з питань екологічної політики – профільному у цій тематиці.

Томенко теж говорить про монополію, але – в протилежному контексті. З його слів, комітет разом з робочою групою одноголосно ухвалив концепцію, що базувалася, на трьох цінностях: легалізації, децентралізації і конкуренції. Колишній нардеп стверджує, що саме біржа як єдине місце, через яке можна було б отримати право на продаж бурштину за кордон, створила б конкурентні умови для усіх учасників ринку.

Натомість, противники ідеї з біржею якраз і пропонували зробити монополію. “І зі сторони адміністрації Президента, і з боку Кабінету міністрів мені, як голові комітету, одразу сказали, що закон у такому форматі ніколи не буде ухвалений, – каже Томенко. – Бо вони бачать вирішення проблеми у тому, щоб створити одне або кілька державних підприємства, які матимуть виключне монопольне право на видобуток, а особливо продаж бурштину за кордон”.

І Соболєв, і Томенко говорять про легальність і конкуренцію. Відрізняється у їх риториці один пункт. Соболєв зазначає, що бурштиновий ринок має регулюватись на національному рівні, а Томенко – про широкі повноваження для органів місцевого самоврядування.

Натомість при обговоренні в залі, і віце-спікер Ірина Геращенко, яка очолювала робочу групу по допрацюванню законопроекту, і депутат Олександра Кужель наголошували на тому, що законопроект не влаштовує старателів, які стають рабами на видобутку.

Після провального голосування Геращенко запропонувала Кабміну подати новий проект, що вирішуватиме питання бурштину.

У будь якому випадку, після відхилення законопроекту повторно винести проблему на розгляд можна через рік, зазначив Томенко. Тобто, ситуація зі стихійним бурштиновим старательством консервується більше ніж на рік.

“Я вам так скажу: Яценюк взагалі не хотів влазити в цей ринок, Гройсман хоче, але не знає як. Виводити в легальну площину ринок необхідно, але, коли це буде невідомо”, – заявив один з депутатів “Народного фронту” на умовах анонімності.

Матеріал підготовано учасниками воркшопу з контролю над депутатами “20×20” Громадянської мережі ОПОРА

Автори: Євген Шибалов, Святослав Бабіля, Наталія Висіканець, Денис Давидов, Ірина Стегній, Катерина Шарпата, для INSIDER