Європейський тютюновий акциз по-українськи: інтеграція не з того боку

Коли 28 грудня минулого року поспіхом приймали Бюджет-2008, то серед багатьох підводних каменів, закладених ще Азаровим і Януковичем, «проморгали» і пряме зниження акцизів на дорогі сигарети. Його протягнули під гаслом переходу на європейську систему акцизного оподаткування тютюну. Перехід відбувся, але не у той бік: оподаткування пачки «Парламенту» послабили на 23 копійки, Марлборо – на 9 копійок, Camel – на 4. І все це – коли і без того тютюнові вироби доступні, як ніколи. При зростанні зарплати за останні п’ять років майже вчетверо, ціни на сигарети зросли лише на 20%. Найнижчі ціни серед сусідніх держав – в Україні. Багатократне відставання цін від Польщі та інших держав ЄС призвело не до гіпотетичного, а до дійсного розгулу контрабанди З УКРАЇНИ у обсязі 30 мільярдів штук сигарет за рік.

Зрозуміло, що депутати нового скликання не можуть спокійно дивитися на всі ці неподобства. Тимпаче – свого часу всі погодились, що Бюджет-2008 протягом року доведеться виправляти «на марші».

Законопроект Валерія Сушкевича 2272, крім того, що кладе край інтеграції не з того боку. Він забезпечує цілком конкретний результат: підняття приблизно на 1 гривню всіх цін на сигарети, дешевші за 3 гривні, і пропорційне подорожчання дорогих сигарет, яке сягатиме 3-х гривень. Пачка за 1 гривню стане коштувати 2 гривні; за 3 – 4; за 5 – 7; за 7 – 10. У відносному вимірі найбільше подорожчають дешеві сигарети.

Це вирівняє ціни з Росією; скоротить відставання від зростання зарплат; знизить доступність сигарет; хоч мінімально, але наблизить фактичні ціни до європейських.

Для досягнення такого помірного, на 40%, підвищення цін – необхідно підняти сумарний акциз у три рази. Зростання акцизу більше за ціни не повинно дивувати читача, оскільки це є загальною закономірністю. Яка, між іншим, приносить вигоди і бюджету.

Проте і розставатися з таким «новорічним подарунком», коли Держава просто так, задурно відмовилась від частки свого доходу у ціні і подарувала його бізнесу, комусь дуже не хочеться – от і починаються відверті перекручення.

Помилкова думка: у скільки разів піднімемо акцизи – у стільки ж разів піднімуться і ціни – нав’язується як дещо саме собою зрозуміле: «Податковий тиск (і відповідно, ціни) на сигарети в Україні будуть втричі вищими, ніж у Росії, і в дев’ять разів, ніж у Молдові)».

Втім, не слід забувати, що ціна сигарет включає не тільки те, що належить державі (податки), а і те, що належить бізнесу (виробникам і торгівлі). У різних країнах всі ці частки є різними. Тому, перш ніж квапитися з висновками щодо цін, не завадить поглянути не тільки на податкову, а й на бізнесову складову повної роздрібної ціни сигарет.

У Росії бізнесова складова є вищою майже у півтора рази через вищі зарплати та інші фактори. Отже, для того, щоб наблизитись до цін Росії, нові акцизи в Україні повинні покрити відставання не тільки податкової, а також і бізнесової частини. Зауважимо, що внутрішня економічна ситуація вимагає значно більшого подорожчання тютюну. Проте, поки наші кордони не на замку, ми не можемо надто перевищувати ціни сусідів.

Але п. Іванова цікавлять не факти. На брехливій тезі про тотожність різкого підняття акцизів з начебто таким же різким зростанням цін він городить цілу піраміду не менш брехливих висновків. Розписуються усі деталі контрабанди в Україну (55 млрд штук), яка виникне внаслідок «значної цінової різниці». От тільки замовчується, що значної цінової різниці законопроект 2272 якраз і не утворює.

З того ж хибного узагальнення: які акцизи – такі ціни, випливає і батьківська порада п. Іванова вирівнювати з Росією не ціни, а акцизи. Дозвольте не погодитися і тут. Ставки Росії, прикладені до бізнесової складової України, яка, як вже підкреслювалась, є значно меншою від російської, підвищать середню ціну аж на 20 копійок замість 1 гривні 20 копійок. Тобто, підсовується рішення, коли ціна зросте лише на 8% – удвічі менше від інфляції. Ось саме тут і ховається корінь усієї нездорової метушні навколо законопроекту 2272 – утримати тривалий процес відносного здешевлення сигарет, не допустити бодай незначного перелому.

Теж саме – не допустити запропонованого підвищення цін і зменшення доступності – мають на меті і спроби звинуватити у відході від євроінтеграції. Особливо дістається положенню законопроекту про відносне, а не абсолютне, встановлення мінімального акцизного податку на рівні 35% від повної максимальної роздрібної ціни. «Цього робити не можна, оскільки мінімальне податкове зобов’язання, розраховане у відсотках, залежатиме від ціни та не стимулюватиме її підвищення» – пише п. Іванов, сиплячи номерами директив ЄС.

Але ж європейська вимога полягає у тому, щоб мінімальний акцизний податок встановлювався у вигляді фіксованої суми. Вона має бути сформульована не абстрактно, а вельми конкретно: не менше 1,28 євро на пачку з 20 штук сигарет. А це 10 грн 20 коп – для України цифра космічна. Таким чином, забезпечити стовідсоткове дотримання тютюнових директив ЄС сьогодні не може ніхто. Нам залишається лише визначитися – за яким з варіантів нам зараз найкраще наближатися до ЄС.

Законопроект 2272 пропонує, щоб до Європи наближались фактичні ціни України. Сьогодні ціна, наприклад, Марлборо відстає від такої країни ЄС, як Польща, у 3,5 рази. І це призвело не до гіпотетичної, а до дійсної масової контрабанди З УКРАЇНИ – що викликає не гіпотетичне, а дійсне занепокоєння в структурах ЄС. Саме контрабандою пояснюється подвоєння виробництва сигарет в Україні, оскільки подвоєння споживання не відбулося. І коли п. Іванов пише, що «правоохоронна система Євросоюзу ніяк не може впоратися з ситуацією», то він, мабуть, має на увазі саме контрабанду з України.

Фіксований та відносний акциз

Є й перевага встановлення мінімального акцизного податку у відносному вигляді, 35% від повної роздрібної ціни. Вона полягає у тому, що ціни на дорогі сигарети зростуть тим більше, чим більше зросте ціна. Зокрема, Марлборо подорожчає на 2 гривні, з 5 до 7 гривень, а Парламент – на 3 гривні, з 7 до 10 гривень.

Тут відбувається дійсне наближення до європейських цін, зокрема зменшується розрив з Польщею з 3,5 до 2,5 разів, і відповідно – навар від контрабанди.

Такий конкретний крок, щоб впоратися з ситуацією, Європа, безумовно, вітатиме.

Опонент наполягає на сумнівній суміші з європейського принципу фіксованої ставки для мінімального акцизного податку і українського рівня цієї ставки. Саме у цій каламутній воді у грудні проштовхнули послаблення оподаткування дорогих сигарет, коли українську ставку встановили на рівні аж 36 копійок. Послаблення оподаткування цинічно оголосили інтеграцією, віддалення – наближенням. Тепер особливість ситуації у тому, що якщо замість горезвісних 36 копійок встановити ставку хоч у 1 гривню 36 коп, то це все одно дасть значно менше підвищення цін дорогих сигарет, ніж за проектом 2272.

Для нас очевидно, чому так прагнуть інтегрувати Україну тільки через фіксований мінімум – щоб мінімізувати подорожчання дорогих сигарет. Отже, гучний заклик не «міняйте базові принципи акцизної системи» у перекладі означає: «не заважайте утримувати низькі ціни на сигарети і високий навар на контрабанді».

Навряд чи Європі сподобається сприяння інтеграції у такій своєрідній формі, як контрабанда.

Отже, за сьогоднішніх умов відсотковий мінімальний акциз забезпечує пропорційне подорожчання дорогих сигарет і дає більш високе і більш справедливе підвищення цін, ніж фіксована цифра в українській інтерпретації.

Не мають підстав і закиди опонента, що відсотковий мінімальний акциз не стимулюватиме підвищення цін дешевих сигарет, і не «сприяє зменшенню споживання тютюну, особливо молоддю». Законопроект 2272 спрацьовує таким чином, що всі сигарети по ціні за пачку 3 гривні і нижче подорожчають приблизно на 1 гривню. У нас нарешті зникнуть сигарети, дешевші за одну гривню. У відносному вимірі дешеві сигарети подорожчають навіть більш інтенсивно, ніж дорогі. Справа у тому, що мінімальний акциз, визначений як відсоток від ціни, є і фактичним тільки для дорогих сигарет. Для дешевих сигарет фактичним стає не мінімальний, а основний (специфічний плюс адвалерний) акциз, параметри якого відповідно підібрано.

Опонент також по-своєму розуміє правове поле, в якому повинен перебувати законопроект 2272, і стверджує, що він «суперечить і ст.27 Бюджетного кодексу, і ст.1 Закону «Про систему оподаткування». Проте, коли минулого року урізання акцизів набуло чинності вже через чотири дні після голосування, то тоді ні виробники Марлборо, ні виробники Парламенту не побігли мітингувати під стінами Парламенту проти порушення Бюджетного кодексу. Сьогоднішня спроба перевести стрілки на Кодекс є намаганням залишати за собою той «новорічний подарунок» якомога довше.

Таким чином: Законом про бюджет ця волаюча помилка допущена – зміною до Закону про бюджет вона буде і виправлена.

У нас вже є сумний досвід тендерів, коли під гаслом боротьби з корупцією корупцію і розвели. Тепер і євроінтеграцію кожен повертає як дишло, і цим гаслом все частіше прикривається відверте ретроградство.